в означеннях
Тлумачення, значення слова «табун»:

ТАБУ́Н, а, чол.

1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). Там по лугу ходить табун коней (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 160); Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою.. Зникає табун плямистих оленів (Олександр Довженко, I, 1958, 120); Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів.., але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14);  * У порівняннях. Ревуть запінені пороги, Як сірих турів табуни (Максим Рильський, II, 1946, 42);
//  Зграя диких або свійських птахів. Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 142); Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться й табунами збирається птаство (Михайло Стельмах, I, 1962, 612);
//  Скупчення риб, морських тварин. Далеко од берега грає в морі табун веселих дельфінів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Коли табун білух іде коло берега, то неодмінно заходить у кожну бухту (Микола Трублаїні, I, 1955, 274).

2. перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей. Вона [Катря] миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний, IV, 1955, 304); Стояли грізні дні війни. Від Волги без упину фашистів бігли табуни степами України (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 88).
 Бігти (ходити, жити і т. ін.) табуном (табунами) — пересуватися, жити і т. ін. великою, звичайно неорганізованою групою. Забили [екскурсанти] весь пароплав, не протовпишся на станціях, ходять цілими табунами на дорогах... (Василь Еллан, II, 1958, 37); Кажуть, люди жили табунами, Спали покотом в млі печер (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 11.

Коментарі (0)