в означеннях
Тлумачення, значення слова «табунець»:

ТАБУНЕ́ЦЬ, нця, чол. Зменш.-пестл. до табун. Никали невеличкі табунці молодих турів (Павло Загребельний, Диво, 1968, 61); Близенько біля хат Хуркоче табунець проворних куріп'ят! (Максим Рильський, II, 1946, 162); А ось в'юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 83); На галявину, виповнену квітами й сонцем, вибігає табунець дітей (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 44).
 Бігти (ходити, жити і т. ін.) табунцем (табунцями) — те саме, що Бігти (ходити, жити і т. ін.) табуном (табунами) (див. табун). Мовчазними табунцями вертаються люди до сумного подвір'я (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 257); З гілки на гілку перелітають табунцем синиці (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 380).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 11.

Коментарі (0)