Словник української мови

ТА́ЙНА, и, жін., розм., рідко. Те саме, що таємниця. Намагалася [Василинка] розгадати таємницю дорослих, бо всі вони, починаючи із старших дівчат, мали якісь тайни (Михайло Стельмах, II, 1962, 74); Ось місце те, зв'язане з історією усієї Гуцульщини.. Дійсно, тут [у Сокільському] може розбуджуватися фантазія.. Звідси близько до якихось тайн природи (Гнат Хоткевич, II, 1966, 408).
♦ Заховати в тайні див. заховувати.