ТАКТ 1, у, чол.
1. Метрична музична одиниця — кожна
з рівних за тривалістю частин, на які поділяється
музичний твір за числом ритмічних наголосів у ньому.
Від перших тактів увертюри до останніх акордів опери
чуємо ми оригінальні, високохудожні мотиви
українських колядок (Історія української музики, 1922, 239); Музикант
легко й безтурботно брав по кілька тактів то з того,
то з іншого твори світових композиторів (Вадим Собко,
Скеля.., 1961, 104);
// Графічне зображення меж такої
одиниці (ноти між двома вертикальними рисками).
Розбити ноти на такти.
2. Ритм якогось руху, дії; кожен із рівномірно повторюваних рухів, ударів.
3. спец. Частина робочого циклу якогось механізму.
Тактом зветься хід поршня від однієї мертвої точки
до другої, протягом якого відбувається частина
робочого процесу [циклу] двигуна (Зернові комбайни, 1957,
150).
♦ Вибивати (відбивати і т. ін.) такт: а) розміреними
ударами або змахами руки відтворювати ритмічний
малюнок мелодії. Зразу вродився веселий настрій.
Деякі стали притоптувати ногами, інші вибивали такт
пісні рукою (Степан Васильченко, I, 1959, 101); б) розміреними ударами
вказувати на ритм чогось (про рух механізму
годинника, двигуна, про бір людини тощо). В столовій
маятник старомодного годинника гучно цокав, неначе
одномірно вибивав такт (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 122); Вони
бігли,.. рівно й розмірено відбиваючи такт своїми важкими
чобітьми (Юрій Смолич, I, 1958, 95); Збивати (збити) з такту
кого — побічними звуками, рухами порушувати ритм
руху, дії когось, чогось. Могутні звуки вальсу
приглушили патефон і вбили з такту танцюристів (Микола Трублаїні,
Мандр., 1938, 8); У (в) такт чому й без додатка; Під такт
чого; До такту чому — відповідно до ритму чогось;
ритмічно. А коло танцює. Тупають під такт «молдуваняски»
ноги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 232); Одна з них [бабів]
плескала в долоні до такту музиці (Лесь Мартович, Тв., 1954,
259); Ось схилились вони над станками, підіймаються
руки в такт... (Володимир Сосюра, I, 1957, 485); Трамвай злегка
похитувало, і в такт гуркоту коліс кожен пасажир
снував свої думки (Олесь Донченко, II, 1956, 100).