в означеннях
Тлумачення, значення слова «такт»:

ТАКТ 1, у, чол.

1. Метрична музична одиниця — кожна з рівних за тривалістю частин, на які поділяється музичний твір за числом ритмічних наголосів у ньому. Від перших тактів увертюри до останніх акордів опери чуємо ми оригінальні, високохудожні мотиви українських колядок (Історія української музики, 1922, 239); Музикант легко й безтурботно брав по кілька тактів то з того, то з іншого твори світових композиторів (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 104);
//  Графічне зображення меж такої одиниці (ноти між двома вертикальними рисками). Розбити ноти на такти.

2. Ритм якогось руху, дії; кожен із рівномірно повторюваних рухів, ударів.

3. спец. Частина робочого циклу якогось механізму. Тактом зветься хід поршня від однієї мертвої точки до другої, протягом якого відбувається частина робочого процесу [циклу] двигуна (Зернові комбайни, 1957, 150).
Вибивати (відбивати і т. ін.) такт: а) розміреними ударами або змахами руки відтворювати ритмічний малюнок мелодії. Зразу вродився веселий настрій. Деякі стали притоптувати ногами, інші вибивали такт пісні рукою (Степан Васильченко, I, 1959, 101); б) розміреними ударами вказувати на ритм чогось (про рух механізму годинника, двигуна, про бір людини тощо). В столовій маятник старомодного годинника гучно цокав, неначе одномірно вибивав такт (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 122); Вони бігли,.. рівно й розмірено відбиваючи такт своїми важкими чобітьми (Юрій Смолич, I, 1958, 95); Збивати (збити) з такту кого — побічними звуками, рухами порушувати ритм руху, дії когось, чогось. Могутні звуки вальсу приглушили патефон і вбили з такту танцюристів (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 8); У (в) такт чому й без додатка; Під такт чого; До такту чому — відповідно до ритму чогось; ритмічно. А коло танцює. Тупають під такт «молдуваняски» ноги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 232); Одна з них [бабів] плескала в долоні до такту музиці (Лесь Мартович, Тв., 1954, 259); Ось схилились вони над станками, підіймаються руки в такт... (Володимир Сосюра, I, 1957, 485); Трамвай злегка похитувало, і в такт гуркоту коліс кожен пасажир снував свої думки (Олесь Донченко, II, 1956, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 24.

Коментарі (0)

ТАКТ 2, у, чол. Почуття міри, що підказує правильне розуміння або оцінку явищ дійсності. Кільки [скільки] зручності і такту потрібно, щоб кожду сцену зробити заразом і звичайною, немов щоденною, а при тім і характеристичною! (Іван Франко, I, 1955, 351); При перекладі фразеологізмів потрібна велика обережність, потрібен художній такт (Максим Рильський, IX, 1962, 133);
//  Культура поведінки, уважне ставлення до когось. Довго вони йшли мовчки. Такт підказав Ганні ні про що більше не розпитувати (Юрій Яновський, Мир, 1956, 96); Почуття такту примусило його сказати ще кілька слів перше, ніж попросити Каргата передати трубку Петушекові (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 25.

Коментарі (0)