ТАКИ́, част.
1. ствердж. Уживається препозитивно й постпозитивно в значенні справді. З ким це вона [Гафійка] забалакалась? Либонь Прокіп Кандзюба? Таки він (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 10); — Нема, нема порядку, Полікарпе, — зітхнув Побережний, вибиваючи кресалом вогонь. — Таки нема, — охоче погоджується Полікарп (Михайло Стельмах, II, 1962, 42); Підійшли вони [жінки] ближче й стали несміливо. Все незнайомі люди. Двоє селян-таки, а то міські (Андрій Головко, II, 1957, 169).
2. Уживається в значенні: нарешті, зрештою. Через місяців три написав [Шавкун] сестрі вже з Києва, що він таки свого доскочив, зробився студентом (Панас Мирний, I, 1949, 372); Поранено було й самого Гармаша в руку.. Так і стріляв одною рукою, доки були в магазині гвинтівки патрони. Потім довго морочився з новою обоймою. І таки заклав (Андрій Головко, II, 1957, 571); Пристаркуватий ротний кравець довго вагався, доки.. зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги. — Давайте, я вам шинельку... трошки підправлю, перероблю (Олесь Гончар, III, 1959, 199).
3. рідко. Уживається в значенні протиставного
сполучника; але, проте, однак. Так! я буду крізь сльози
сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки
сподіватись, Буду жити! — Геть думи сумні! (Леся Українка,
I, 1951, 42); А серце, хоч б'ється в мужицьких грудях,
таки бажає щастя, таки рветься до кращого життя
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22);
// Уживається з часткою ж для
підсилення протиставлення. Ой, розбила вінка буря,
таки ж не втопила (Леся Українка, I, 1951, 203).
Все [ж] таки — уживається (перев. зі сполучниками
а, і, та, але) для поєднання речень (або їх членів)
із протиставно-допустовим значенням; однак.
Грубе моє слово було, бо я козак, а правда, як сіль,
солона, а все ж таки ти мені син (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 542).
4. підсил. Уживається перев. при прислівниках,
підкреслюючи їх значення. Того ж таки тижня самого
занедужала панночка (Марко Вовчок, I, 1955, 113); Зараз-таки
заходилась Настя порядкувати в Гнатовій хаті
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 53); В тихій бесіді.. минула ще яка
година, аж сама Маруся згадала нарешті, що таки треба
йти додому (Гнат Хоткевич, II, 1966, 30); — Я таки справді
не хочу запізнитись (Андрій Головко, II, 1957, 489).
♦ Де ж таки видано, щоб..? див. де 2.