в означеннях
Тлумачення, значення слова «там»:

ТАМ.

1. присл. Уживається при вказуванні на місце більш віддалене порівняно з іншим, ближчим; у тому місці, у тих місцях; протилежне тут. І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії, Зеленії (Тарас Шевченко, II, 1963, 64); Десь там, не в нашій стороні,.. Поївши добре, Лев лежав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 132); — Чи далеко піхота? — розпитували в кожного. — Там! — махали їм зв'язківці в чисте поле (Олесь Гончар, III, 1959, 167);
//  Уживається в поєднанні з питальними займенниками хто, що. Двері тихо рипнули. — Хто там? — закричала спросоння Кавуниха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 177); Що там таке? Сміються всі: «Знов над верстатом Зоз дрімав...» (Володимир Сосюра, II, 1958, 372);
//  Вживається у функції співвідносного слова в головному реченні, якому в підрядному реченні відповідають сполучні слова де, куди. Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть (Іван Котляревський, I, 1952, 227); Що сльози там, де навіть крові мало?! (Леся Українка, I, 1951, 107); А він пригадує село, в садку налиті сонцем сливи, там, де дитинство протекло (Володимир Сосюра, II, 1958, 436);
//  Уживаючись на початку повторюваних речень або перед однорідними членами речення, означає: в одному місці..., в іншому місці... Сонце саме заходило.. Там воли ревли; там овечата мекали; там жінки свиней кликали... (Панас Мирний, I, 1949, 390); Яке просторе, велике життя відкривається попереду! Там, чуєш, пущено ще одну домну, там задимів трубами ще один завод... (Олесь Гончар, II, 1959, 441);
//  Уживається в значенні вказівного слова, що замінює відповідний йому член попереднього речення, переважно обставину місця. Багатства в домовину не забереш, а хоч би й забрав, нащо воно тобі там? (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 114); Микола пішов на вигін, де стояли старі верби: там його ждав Кавун (Нечуй-Левицький, II, 1956, 194); Тверді стеблини пирію потрапляли між спиці коліс, заплутувалися там (Юрій Смолич, I, 1958, 45).
 [І] сям і там; [І] там і сям; [І] тут і там; То там, то сям (там, тут); То тут, то там — у різних місцях; подекуди. Я чула скрізь, і тут, і там, як люблять вас, як вірять вам (Володимир Сосюра, I, 1957, 414); То там, то сям простяглись до сонця котячі лапки, сухі, бездушні, м'якенькі, немов оксамит, а між ними польова м'ята кожну пару листочків прибрала в пояс з геліотропів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 215); Там і сям.. на сонці грілися жовті гадюки (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 102); Перепели хававкали, то там, то там, перекликаючись один з одним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 289); То там, то тут поскрипували чорні, мов з каменю вирізані, верби (Михайло Стельмах, II, 1962, 398); Сіре туманисте поле закипало боєм, то тут, то там зблискували, рвучи землю, снаряди (Олесь Гончар, III, 1959, 138); Там же; Там само — у тому самому місці, де й раніше. Дія п'ята. Там же на курорті. Великий балкон, з нього вид на море (Леся Українка, II, 1951, 82); Там же на Поділлі новоспечекий дворянин був урочисто вписаний у дворянську родословну книгу (Михайло Стельмах, I, 1962, 15); Там і там — у якомусь певному місці. Хтось передає, що бачили Юрчика там і там: уже найнявся ватагувати (Гнат Хоткевич, II, 1966, 152); — Я й кажу товаришу Сазону, що так, мовляв, і так, куркуль живе там і там (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 167).
Одна нога тут, [а] друга там див. нога; Що ти (він, вона і т. ін.) забув (забула, забули) там див. забувати.

2. присл., розм. Потім, згодом, незабаром. Він зараз пішов у танець і взяв перво Катрю, там Марусю, там мене, там і других дівчат (Марко Вовчок, I, 1955, 193); Незабаром і день настав, хмурий, невеселий; а там і ніч налягла (Панас Мирний, I, 1949, 328); От зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172).

3. част., розм. Уживається під час переліку для заповнення паузи перед однорідними членами речення з відтінком невизначеності, довільності. [Гебрей:] Нехай би се був дім, чи там дворець.., а то — каміння купа величезна (Леся Українка, II, 1951, 243); Треба притьмом Лиску там чи Маньку Сьогодні гнать аж на Попів ланок (Максим Рильський, II, 1960, 304); Гості вели не буденні розмови — про ярмарки чи там храми, а гомоніли про політику, про землю (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 120).

4. част., резм. У сполуч. із займенниками який, що та прислівниками де, куди, коли: а) посилює заперечення чиїхось слів, звичайно з повторенням заперечуваного слова в значенні: зовсім ні. — Чи добре ж вам жилось без мене? — спитав Джеря. — Ет! яке там добре! Бідували та побивались в матір'ю до останнього часу, — сказала Любка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257); — Що ж ви нічого не робите слабій? Замфір махнув рукою. — Де там нічого... Ворожок та шептух була повна хата... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); [Хома:] Що мені борці, я сам борець: [Жінка:] Ось годі, Хомо, який там з тебе борець (Степан Васильченко, III, 1960, 103); До клубу й не добігла [Ліна], який там клуб, коли весь шарварок біля контори (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 173); — А тобі, іроде, й смішно!? — Та де там: печалюся, чим беззубу жінку буду годувати (Михайло Стельмах, I, 1962, 378); б) виражає сумнів у реальності або можливості здійснення чого-небудь. Напрямив [Семен] свої думки на щоденну роботу. Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? Чи вспіємо за два дні?.. Де там, де там! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97); в) надає відтінку невизначеності. Тим тільки було й душу одводить, що ходить з рушницею та коли там з дівчатами побалакає (Панас Мирний, I, 1949, 203); Коли б же хоч тих десять мірок вмолоти — усе було б хліба на якийсь там час (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87);
//  Уживається в сполуч. з неозначеними займенниками для вираження зневаги до когось, чогось або сумніву, непевності. — Все ж таки він знає, я не міщанка якась там, а херсонська дідичка (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 21); — Треба не пустити козаків у село й край! Як трудно прийдеться, піщани допоможуть, а може, й Глибока Долина. Це ж яка сила! А їх — сотня якась там (Андрій Головко, II, 1957, 312);
//  У сполуч. з означальним займенником такий підкреслює високий ступінь вияву певної якості, властивості когось. Мотря думала теж про Галю ..«Може, там така, що й не приступайся» (Панас Мирний, I, 1949, 356); — Приїхали мої з ярмарку і в одну душу до мене: — Йди та й іди до Тетяни. Там така дівчина виросла, мов тополя (Михайло Стельмах, I, 1962, 59).
Чого (кого) там нема (немає) див. нема.

5. част., розм. Уживається в спонукальних реченнях, підсилюючи спонукання або надаючи йому грубувато-фамільярного відтінку. — Жінко, давай, що там насмажила (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 299); — Та кажи вже, що там коїться?.. — Та я думаю... — Що ти там думаєш? — зовсім уже розсердився козак (Олександр Довженко, I, 1958, 236); — То скажи хоч, за що ви звелися? За який там картуз? (Андрій Головко, II, 1957, 243).

6. част., розм. Уживається в допустових конструкціях при вказівці на умову, всупереч якій відбувається сказане в головному реченні. Аби кого побачив [Охрім] у біді, зараз вирятує, хоч там як утратиться (Марко Вовчок, I, 1955, 95); Ну, та вже як там буде, а я поїду додому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 158).
А там ще — уживається в ролі приєднувального сполучника в значенні: крім того, до того ж. — Та напирають здорово, чорти.. А там ще Махно збунтувався (Олесь Гончар, II, 1959, 89); [Та] де [вже] там: а) уживається для цілковитого заперечення того, чого можна було сподіватися; зовсім ні. Пішов брат випровадити бабу. Баба й слухати не хоче... Пішла мама: де там! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 457); Щодня в подвір'я наше заліта Упертий дятел.. Мурко вже закрадався до хвоста І сяк, і так, неначе справжній злодій, — Та де там! Раз — і знявся, й полетів (Максим Рильський, I, 1960, 251); б) виражає сумнів у реальності або можливості здійснення чого-небудь. — А як багатшими станемо, то, гляди, і в школу пошлем [сина]. — Де вже там нашому про школу думати... — махає рукою Явдоха (Михайло Стельмах, I, 1962, 454); [Та] що там — не варто турбуватися, соромитися; нічого. [Олімпіада Іванівна:] — Ну, та що там, перед вами я можу говорити щиро, ви все одно, що родич (Леся Українка, II, 1951, 39); Хай там що; Хоч там як — за будь-яких умов і обставин; неодмінно. — Вже хоч там як, а на той рік і я піду на поле. Вже ж тоді я буду більша (Леся Українка, III, 1952, 643); Хай там що, а наш час вимагав нового [шевченківського] бібліографічного покажчика (Вітчизна, 4, 1964, 203); Хто б там не був див. бути; Щоб там не коштувало див. коштувати; Що там не кажи (не кажіть) — те саме, що Що не кажи (не кажіть) (див. казати); Як би там не було; Що б там не було; Хоч би там що було див. бути.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 29.

Коментарі (0)