ТАМО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до тамувати. Лишившись на сцені сама, весь тамований при людях біль вкладає Аза-Заньковецька в свій монолог (Минуле українського театру, 1953, 116).
2. у знач. прикм. Стриманий, приглушений.
ТАМО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до тамувати. Лишившись на сцені сама, весь тамований при людях біль вкладає Аза-Заньковецька в свій монолог (Минуле українського театру, 1953, 116).
2. у знач. прикм. Стриманий, приглушений.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 31.