ТАНДИ́ТА, и, жін., заст.
1. Товкучка. Антосьо, взявши її [шинелю] крізь вікно, пішов.. на тандиту, додав скілька карбованців і взяв шинелю на славу (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 181).
2. Старі носильні речі; дрантя, лахміття. Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим (Словник Грінченка); Сиди, менджуй тандитою — аби день до вечора (Гнат Хоткевич, II, 1966, 328).