в означеннях
Тлумачення, значення слова «тарабанити»:

ТАРАБА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.

1. неперех., рідко. Те саме, що барабанити 1. Баран не оглядався. Ішов і тарабанив щосили (Іван Франко, VII, 1951, 348);
//  також перех., перен., зневажл. Голосно й без будь-якої майстерності грати на роялі, піаніно. [Олімпіада Іванівна:] Вона [пані] вже й так скаржиться, що ми не даєм їй займатись музикою.. [Любов:] А втім, нехай тарабанить, що ж, все одно вже (Леся Українка, II, 1951, 67); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 32).

2. неперех. Часто й гучно стукати (у двері, вікно тощо). Григорій Химочка скочив із свого ослона... Знадвору хтось настирливо та невгавно тарабанив (Григорій Епік, Тв., 1958, 157); Розплющив я очі — хтось у шибку тарабанить (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 220);
//  Утворювати короткі, переривчасті звуки під час руху, дії (про машину, мотор і т. ін.). Моторка високо несла перед собою ліхтар, як факел. Мотор лунко тарабанив (Олесь Донченко, II, 1956, 185); Дорога гуркоче, колеса тарабанять (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 205);
//  Дрібно стукати по чомусь; барабанити (у 2 знач.). Карпо Петрович жував і в задумі мяко тарабанив пучками в стіл (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367); Тарабанив Об шибку сніг, сухий, дрібний, як сіль (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 91).

3. перех. і неперех., перен., зневажл. Швидко й невиразно говорити, читати; базікати. — Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, — тарабанила сваха, заплутуючись у думках (Нечуй-Левицький, III, 1956, 55); [Самопал:] Забирай оці скарби та за розум візьмись. [Риндя:] Візьміться, візьміться. [Кряж:] Не тарабань, Риндя! (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 216).

4. перех., перен. Везти, нести щось важке й велике. [Дарина:] Та вам же їх [відра] тарабанити на гору тяжко (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 264); Гнав [Шембек] дьоготь, випалював поташ і скипидар. І теж кудись тарабанив — до Києва і далі Дніпром (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 179).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 37.

Коментарі (0)