ТАРАХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до тарахкати. Яким, бувши вже напідпитку, тарахнув кулаком по столі, аж пляшки задзвеніли (Нечуй-Левицький, I, 1956, 193); У ту ж хвилину блиснула блискавка й тарахнув уперше грім (Любов Яновська, I, 1959, 318); Рушницю до вуха [козак] Мерщій притуляє... ой пробі! Тарахнув з запалу... та схибив (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 113).
2. перех., фам. Застрелити, вбити пострілом. — Тікай, Іване, поки тебе не тарахнули (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 91).