ТАРАПА́ТА, и, жін., діал. Колотнеча, халепа,
клопіт. — Ох, а ми за нинішніми пригодами й тарапатами
здорово-таки запізнилися на обід, — скрикнув Тоньо
(Іван Франко, III, 1950, 362).
♦ Потрапити в тарапату (тарапати) — опинитися
в скрутному, безвихідному становищі.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 39.