ТАРТЮ́Ф, а, чол. Святенник, ханжа, лицемір. [Галіма:] А! То ви он як! Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (Володимир Самійленко, II, 1958, 197).
ТАРТЮ́Ф, а, чол. Святенник, ханжа, лицемір. [Галіма:] А! То ви он як! Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (Володимир Самійленко, II, 1958, 197).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 41.