ТАТАРЮ́ГА, и, чол. Збільш, -зневажл. до татарин. Там [під Цоцорою].. згинув [Жолкевський] від шаблюки, І досталось його тіло Татарюзі в руки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 418).
ТАТАРЮ́ГА, и, чол. Збільш, -зневажл. до татарин. Там [під Цоцорою].. згинув [Жолкевський] від шаблюки, І досталось його тіло Татарюзі в руки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 418).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 43.