в означеннях
Тлумачення, значення слова «тавро»:

ТАВРО́, а, сер.

1. Мітка, яку випікають на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. — Наш, вітчизняний, — визначив Хаєцький, як циган, обходячи коника навколо і старанно загладжуючи застрижене тавро (Олесь Гончар, III, 1959, 88);
//  Мітка на тілі людини (звичайно невільника, злочинця тощо). Тяжко, важко по світу нудитись Із срамотним тавром на чолі (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 70); Біля мосту ще одна партія колодників зі спотвореними тавром обличчями лагодила дорогу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 99);  * У порівняннях. Вийняв [Гречкуп] цигарку і, схилившись над склом, запалив її. Червоний п'ятачок відблиску затріпотів у нього на лобі, наче випечене тавро (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 101);
//  Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує, хто їх зробив, виготовив або кому вони належать; клеймо (у 1 знач.). — Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як «О»... Стривай, Митрофане, чи не твоє це тавро? — Ні, не мов, — відвернувся Огієнко (Олесь Гончар, II, 1959, 153);
//  з означ. і чого, перен. Ознаки, свідчення чогось (перев. ганебного, принизливого). А картярський борг треба сплатити за добу, бо інакше він [Горленко] буде знеславлений — і тоді ніщо в світі не змиє з нього ганебного тавра (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 279); На величних нерухомих кручах .. захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 100).
Накладати (класти, накласти) тавро на кого — що — залишати помітний слід, впливати, діяти на когось, щось. Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Іван Ле, В снопі.., 1960, 328); На вигляд було їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (Андрій Головко, II, 1957, 451).

2. Знаряддя, яким роблять таку мітку; клеймо (у 2 знач.). Ще кузня була на місці заводу, а вже верба росла, до неї в'язали ковалі коней,.. пробували на корі розпечені кінські тавра (Юрій Яновський, I, 1958, 328); — Оце печатка Істапа, — показав Гаврило Зубові маленьку дірочки, пробиту на вусі тварини. — А оце буде наша. — І ороч витяг з торбинки тавро в формі п'ятикутної зірочки (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 229); Він запропонував негайно ввести для робітників провідних спеціальностей особисте тавро, яким вони позначали б те, що ними зроблено (Комуніст України, 6, 1965, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 12.

Коментарі (0)