в означеннях
Тлумачення, значення слова «таврувати»:

ТАВРУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Випікати тавро на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. Одні [гуцули] робили позначки своїм вівцям, щоб їх восени можна було розрізнити серед інших дроб'єт [овець] на полонинах, другі таврували для того ж самого корів, телиць (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 7); Коней породи гідран також таврували заводськими та породними таврами (Конярство, 1957, 55);
//  Випікати мітку на тілі людини (звичайно невільника, злочинця тощо). Багато селян, зігнаних із своєї землі, ставало бродягами.. Закони наказували суворо переслідувати бродяг — таврувати їх або ж «бити батогом, поки плечі не візьмуться кров'ю» (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 6); Тим часом наглядач розжарив на вогні залізне тавро і почав таврувати невільників (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 219).

2. перен. Суворо засуджувати когось, щось; картати, викривати чиїсь дії, вчинки. Бо те, про що колись ти [0. Пушкін] мріяв, у сто раз більше розцвіло! Зерно ж і ти своє тут сіяв, тавруючи царизму зло (Павло Тичина, II, 1957, 242); Володимир Ілліч нещадно таврував і такі пережитки старого ладу, як лицемірство, неправдивість, нечесність, зазнайство, розходження слова і діла тощо (Комуніст України, 2, 1966, 52);  * Образно. Тут кожна руїна, здіймаючи вгору обгорілі уламки стін, таврувала війну (Семен Журахович, Опов., 1956, 225).
 Таврувати ганьбою (презирством і т. ін.) — суворо засуджувати когось, щось; викривати чиїсь дії, вчинки, рказуючи на ганебність їх. Підтримуючи боротьбу трудящих України проти націоналістичної контрреволюції, В. І. Ленін, ЦК РСДРП(б) в своїх листах і зверненнях таврували ганьбою Центральну раду, викривали її зрадницьку роль (Комуніст України, 3, 1966, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 13.

Коментарі (0)