ТЕ́ЧИВО, а, сер., розм.
1. Те, що тече. Мусій відчув біль і тепле течиво в халяві чобота, але не стишив ходу, — покульгав вздовж вулиці до школи (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 24); Основна частка поверхневого стоку — паводкові води. За короткий відтинок часу таке течиво поглинається морем, не втрапивши в обіг народного господарства (Літературна Україна, 10.IX 1968, 2).
2. рідко. Те саме, що рідина. Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 218).