ТЕКТИ, тече; мин. ч. тік, текла, ло; наказ. сп. течи; недок.
1. Переміщати свої води в певному напрямі (про
річку, струмок і т. ін.); плисти. Тече річка все тихенько
І моря шукає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 153); — Не
плачте, дурнії — кажуть їм запорожці. — Дніпро тече
просто до Січі... (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 78); На полях сніги,
як дими, та під ними в глибині десь течуть струмки
незримі, щоб проснутись повесні (Володимир Сосюра, II, 1958, 58);
Струмочок тік ледь-ледь, не журчав і не сміявся (Оксана Іваненко,
Великі очі, 1956, 39);
// Проходити своєю течією,
протікати де-небудь. Широкою долиною між двома рядками
розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка
річка — Раставиця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 167); Праворуч,
за низьким степовим обрієм, текла могутня й повновода
Сирдар'я (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 95);
// Впадати (в
річку, море й т. ін.). Тече вода в синє море Та не витікав
(Тарас Шевченко, I, 1963, 9); В Азовське море з Кримських гір
тече найбільша річка Криму — Салгир (Геологія України,
1959, 584).
2. Струменіти, литися (про рідину). Над річкою,
в чистім полі, Могила чорніє; Де кров текла козацькая,
Трава зеленіє (Тарас Шевченко, I, 1963, 45); Сльози течуть по
йогя обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик
біжить усе далі і нічого не бачить перед собою
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135); Господарка раптом побачила, що
з крана тік тоненький, блискучий струмочок води
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 232); При ..високих температурах
деформація металу в одному якомусь місці призводить
до того, що він починає текти (Наука і життя, 1, 1972, 3);
// безос. По бороді текло, а в роті сухо було! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 224); Змокла [Маруся], як хлюща, так з
неї і тече (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 80); — Прийшла додому —
гарба соломи на подвір'ї, наче вродилася. Сам бригадир
зверху на хаті.. А то вже і стеля падала, і по стінах
текло... (Олесь Гончар, III, 1959, 204);
// перен.
Поширюватися в повітрі (про світло, запах тощо). Од каганця
проміння в'яле тремтить, хитається й тече (Володимир Сосюра,
I, 1957, 348); Згори, з міста, текли до води запахи
вечірніх лип, солодкі, моторошні (Юрій Яновський, II, 1958,
197); Після чорних бур, у погожі, переповнені сонцем
дні, весняне марево текло перед ними [заробітчанами]
(Олесь Гончар, I, 1959, 5);
// перен. Звучати плавно, рівно та
безперервно (про звуки, слова тощо). Неначе наш
Дніпро широкий, Слова його лились, текли, І в серце падали
глибоко! (Тарас Шевченко, II, 1963, 122); Пісня текла, мов
дзюрчання ключа (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 17);
// перен.
Виникати в певній послідовності, іти одна за одною (про
думки). Орест іронічно усміхається сам до себе.. Думки
течуть йому, не залишаючи сліду в свідомості (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 377); Думки текли швидко, як літні сни
(Юрій Яновський, I, 1958, 99);
// перен. Відбуватися,
проходити (про розмову, бесіду). Тече розмова незрадлива
Довкола дружнього стола (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 5);
Бесіда текла вільно, невимушено (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961,
359);
// перен. Хвилеподібно спадати (про волосся).
Течуть ті коси з пліч, мов ручаї (Іван Гончаренко, Вибр., 1959,
309); * Образно. Витяг [Блаженно], став розгортати
[хустину], розпускати її. Приємно тече під шорсткими
пальцями тканина, м'яка, ласкава (Олесь Гончар, III, 1959,
154).
♦ [Безневинна, невинна] кров тече (текла і т. ін.)
див. кров; Блакитна (голуба, дворянська) кров у кого [тече
в жилах кого, чиїх] див. кров; Крізь пальці (поміж
пальцями) текти див. палець; Кров чия, яка тече в
кому — хтось кровно споріднений з кимось, походить
від когось, належить до певної нації, релігії тощо.
В них кров текла хоть не Троянська, Якась чужая —
бусурманська, Та в службі вірні козаки (Іван Котляревський, I, 1952,
220); Слина (слинка) тече (текла) див. слина,
слинка; Текти бурлом див. бурло.
3. перен. Іти, рухатися суцільною масою, лавиною,
безперервним потоком (про велику кількість людей,
тварин). Посередині ярмарку народ тече, як в берегах
річка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 240); Юрба текла, текла і
раптом стала (Леся Українка, I, 1951, 443); Уважно стежать
[Ворошилов і Будьонний] за безконечним рухом кінних
полків, що течуть і течуть через Дніпро по вузенькій
смужці понтонного мосту (Олесь Гончар, II, 1959, 382); Йому
довелося трохи притримати Ластівку, щоб дати
дорогу пастушкам, що зганяли.. отару овець, яка текла
чорною вовняною рікою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 203);
//
Надходити у великій кількості. Потоком течуть з них
[пароплавів] на берег гармати, паровози, різне
спорядження... (Олесь Гончар, II, 1959, 300).
4. Минати, проходити, збігати (про час і те, що
триває, відбувається в часі). Мої дні течуть тепер серед
степу, серед долини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226); Бувають
дні й роки, що в'яло, Немов осіння мла, течуть
(Максим Рильський, II, 1960, 160); Життя в будинку текло мирно
і спокійно (Оксана Іваненко, Опов.., 1949, 34).
♦ Все [на світі] тече, все міняється — все на світі
змінне, мінливе. — Так оце, Сергію, вона і є, ота
філософська вода, в яку не можна двічі вступити? — Вона
самісінька. Якраз з оцього каменя помітили колись, що
все на світі тече, все міняється (Олесь Гончар, Циклон, 1970,
147); [Сашко:] Все тече, все міняється... Ти
проводжав її додому, а тепер я її проводжатиму. Я люблю
її, а вона — мене (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 232).
5. Сипатися цівкою, потоком (про пісок, зерно
тощо). Із сошників тече добірне зерно У теплу землю
(Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 14); В млині поскрипує
немудра снасть Й мука тече (Михайло Стельмах, Жито.., 1954,
77); Знову розгортала [Марія] золоте зерно, що текло
в засіки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 420);
// розм.
Обсипатися (про хліб на пні). Сонце пекло, пшениця сохла,
от-от буде текти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62).
6. Пропускати рідину крізь дірки, щілини (про несправні будівлі, предмети). Під дощ хати не криють, а коли ясно — і сама не тече (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 456); В великі дощі та заливи готелі течуть, як старі діжки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Мусив у Лубнах купити калоші, бо старі розлізлися, текли і набирали болота (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 308); Та ж він весь, чисто весь залився гасом! Прокляті бідони течуть! (Юрій Смолич, II, 1958, 79).