Словник української мови

ТЕЛЕФО́ННИЙ, а, е. Прикм. до телефон. Його погляд.. спинився на телефонному апараті (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 224); Орлюк сидів у гнізді навідника й кричав у телефонну трубку (Олександр Довженко, I, 1958, 285); Бойчак помітив на стіні телефонний провід і пішов за ним у бічну нішу, де сидів телефоніст, притиснувши до вуха трубку (Василь Кучер, Голод, 1961, 116); В кабінеті різко задзеленчав телефонний дзвінок (Олесь Донченко, VI, 1957, 327); Телефонний номер;
//  Який здійснюється за допомогою телефону. Телефонний зв'язок з штабом батальйону обірвався. Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Микола Трублаїні, I, 1955, 43); Хвилинку вагалась [Олена] та й не могла далі чекати, поки закінчать телефонну розмову. Підійшлафо Марини (Андрій Головко, I, 1957, 473);
//  Признач. для зв'язку за допомогою телефонів. На проспекті Леніна в місті Миколаєві височить новий 4-поверховий будинок. Ульому розмістилася міжміська телефонна станція (Радянська Україна, 14.I 1965, 4).
 Телефонна книжка; Телефонний довідник — покажчик номерів телефонів окремих осіб, установ, підприємств і т. ін.
▲ Телефонний крос див. крос.