ТЕЛІПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Колихатися,
хилитатися, метлятися (про висячі, гнучкі й т. ін.
предмети). На йому був.. мундир.. Мідні ґудзики блищали
на сонці, а на грудях теліпалось дві медалі (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 75); При боці у нього теліпався в піхві тяжкий
бойовий меч (Іван Франко, VI, 1951, 45); Всі вони послухали одну
її, маленьку, майже непомітну Яринку Коваль, у якої..
дві косички ще дитячі теліпаються (Василь Кучер, Прощай..,
1957, 227);
// Вільно звисаючи, погойдуватися від руху
(про одяг). Тією стежкою йшов.. не так старий, як
знесилений дід.. Чорна тенетка, де-не-де полатана,
де-не-де у розпірках, теліпалася, ніде не прилягаючи до
схудлого тіла (Любов Яновська, I, 1959, 301);
// розм. Хитатися,
коливатися. Майже ніколи не тверезий Василь сидів
на фірі й, як дзвін, теліпався на всі сторони (Ольга Кобилянська,
II, 1956, 9).
♦ Язик поза вухами (вушима) теліпається див. вухо.
2. розм. Іти кудись повільно або довго, з
труднощами. — Піти б до Петра та до Якима, — подумав він.
— Так же не близький світ: треба аж на Побиванку
теліпатись... (Панас Мирний, I, 1949, 347); — Ступай
вищою дорогою. Там менше собак і ближче. Нема чого
селом теліпатися, щоб кожне тебе бачило (Іван Микитенко, II,
1957, 119);
// Іти повільно за кимсь.