ТЕЛЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до теля 1. Готова страва
вся стояла.. Юшка з хляками, з кишками, Телячий лизень
тут лежав (Іван Котляревський, I, 1952, 205); Він поклав у торбу
дві товстенні книги, телячою шкурою обшиті (Олександр Ільченко,
Козацькому роду.., 1958, 417);
// Призначений для теляти,
телят. Телячий хлів;
// З роб л. із шкіри теляти. Ось
він, круглоплечий, невисокий, стоїть зараз перед
парубком в рябій телячій шапці, в селянській свитці й
чоботях (Михайло Стельмах, I, 1962, 126);
// Пригот. з м'яса
теляти. Теляча ковбаса; Телячі котлети.
Телячий вагон — вагон товарного поїзда для
перевезення худоби. [Ганна:] Загнали їх [бранців] у
телячі вагони, мов скотину, і повезли... (Захар Мороз, П'єси,
1959, 21).
2. перен., розм. Такий, як у теляти (у 1 знач.). — І
поб'ють! А ти терпи та знось мовчки, бо ти
наймичка? — перекривила Пріська Степана. — ..Коли б'я
знала вашу телячу вдачу, то я б вас і до порога свого
не допустила (Любов Яновська, I, 1959, 234);
// Бурхливий,
нестримний (про вияв радісних почуттів тощо).
Вутанька внесла знадвору в язку свіжої соломи,.. з
радісними вилясками став [Василько] товктися в ній та
перекидатися, тішачи дорослих своїми телячими
пустощами (Олесь Гончар, II, 1959, 161).
♦ Телячі ніжності див. ніжність; Телячі радощі див.
радощі.
♦ Моє (твоє, наше і т. ін.) діло теляче — мене (тебе,
нас і т. ін.) це не стосується, я (ти, ми й т. ін.) не
повинен (не повинні) втручатися. — Нехай про це, пане
підполковнику, думає політичний відділ, а наше діло —
теляче (Михайло Стельмах, II, 1962, 54).