ТЕЛЯ́ТНИК, а, чол.
1. Хлів для телят. Нема панських дворів, .. а єсть колгоспні двори, де під просторими навісами — різноманітний сільськогосподарський реманент, а по краях того двору — величезні стайні, корівники, телятники... (Остап Вишня, II, 1956, 8).
2. Той, хто доглядає телят. В артілі створено з відібраних теличок ремонтну групу, яку доручено доглядати одному з кращих телятників (Колгоспник України, 2, 1959, 24).