в означеннях
Тлумачення, значення слова «темний»:

ТЕ́МНИЙ, а, е.

1. Позбавлений світла; погано освітлений, її взяли під руки і повели. Двері од темної хати лишились отвором (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 176); Місяця круг защербиться і знову пливе, повновидий, — Смертним віднови нема. В темнім житлі, де владика Еней, де Анк і Гостілій, Будем ми — порох і тінь (Микола Зеров, Вибр., 1966, 283); Дарма що живе він внизу дому; дарма що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43); Я присвітив електричним ліхтариком, оглядаючи кутки і темні місця: на палубі не було нікого (Юрій Яновський, II, 1958, 160);
//  Уживається як постійний епітет до слова ніч і т. ін. Він без сну сидів усю ніч темну до білого світу (Марко Вовчок, I, 1955, 157);
//  Поринулий у темряву, темноту. Лопух край берега найшла, Лопух зо рвала [зірвала] і накрила, Неначе бриликом, свою, Свою головоньку смутную.. І зникла в темному гаю (Тарас Шевченко, II, 1963, 356); Вона зітхнула,.. встала і вийшла з хати у темний садок (Леся Українка, III, 1952, 583); Як часто хочеться іще хоч раз мені.. Рибалити з тобою до світання І розвести багаття в темнім борі (Любов Забашта, Вибр., 1958, 31).
 Темна темнота див. темнота.

2. Кольором близький до чорного; не ясний. Всі люди гарні, чорняві, з темними очима (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28); На темній одежі [жінки] світились руки, прозорі й молочні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 377); Сидів він [метелик] сумно, стуливши свої темні крильця (Леся Українка, III, 1952, 474); — Восени ж тільки у вуликах заміни по кілька рамок з білою вощиною на темну, — по-господарськи радить Терентій (Михайло Стельмах, I, 1962, 595);
//  Смаглявий, темноволосий, темноокий. Проходять нерозлучні Блаженки, обидва темні, засмаглі й хитрі (Олесь Гончар, III, 1959, 46);
//  Густий, більш насичений, ніж звичайно. Він іде, а вітер свище, букові ліси колише, темні хмари наганяє на самий гори вершечок (Павло Тичина, II, 1957, 18); Ріка лише днями скинула крижаний панцир, і від неї віяло холодом, а вода була темна й каламутна (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 486);
//  Тьмяний, неяскравий. Срібна пора та настала, Гірша від золота, але цінніша від темної міді (Микола Зеров, Вибр., 1966, 302).
 Темні окуляри — окуляри з кольоровими (чорними, зеленими, синіми тощо) скельцями для захисту очей від променів сонця тощо. Від вагонів прямує до перону сліпа жінка в темних окулярах (Захар Мороз, П'єси, 1959, 25).

3. перен. Тяжкий, безрадісний, сумний. Без жалю, без туги, скоріше радіючи, кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий, темний та непривітний... (Панас Мирний, III, 1954, 14); З темними думками і стривоженим серцем під'їздив на світанку до Києва Данило Гармаш (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 153);
//  Який виражає сумний настрій, стан. Едіта зостається над книжкою, але не читає, дивиться поперед себе сумним, темним поглядом (Леся Українка, III, 1952, 57).
Темна туга; Темний сум — нерозважна, дуже сильна туга, сум. Світ потемнів у її очах,.. на серці туга нерозважна, у душі сум темний... (Панас Мирний, I, 1954, 289); Скільки днів пролетіло над нами! Серце тугою темною б'є... (Володимир Сосюра, I, 1957, 201).

4. перен. Який приносить лихо, спричиняє зло; злий. Я голос подаю за те, що недаремно Визвольницею звуть незламну нашу Рать, Що в прірву скинули ми лихоліття темне, Щоб знову щастя дім на згарах будувать (Максим Рильський, Мости, 1948, 3); Так хай же все темне загине в немерклому сяйві побід. Ми з вами, як тіло єдине, керуєм у вічність свій літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 483);
//  Лютий, жорстокий (про сильне недобре почуття). Усе одбивається в пісні, як в морі, — Рожева зоря і червоная кров, І темна ненависть, і ясна любов (Леся Українка, I, 1951, 111).

5. перен. Невідомий, незвіданий. Тоді я лиш зрозумів, що Тимофій попросту не орієнтувався в годинах.. Дзиґаркове лице завше було для нього темним і загадковим (Гнат Хоткевич, II, 1966, 386); Темна справа;
//  Неусвідомлений, невиразний. Серце щось недобре віщує, страх — не страх: якесь темне почуття холодить серце... (Панас Мирний, I, 1949, 288);
//  Прихований, таємний. Ти [Афродіто] розв'язання всіх загадок темних часу і простору, — Вірно складаю до ніг тобі дань дивування й покори (Микола Зеров, Вибр., 1966, 426);
//  Давній, минулий. Наче промінь місяченька Крізь серпанок хмар блищить, Так для мене сяє завжди Ясний спогад з темних літ (Леся Українка, IV, 1954, 102); Чуєш — крізь ніч, перевиту вогнями, Голосу голос дає відповіт? Чуєш — іде перегук понад нами, Темних віків потрясає граніт? (Максим Рильський, II, 1960, 175).
Темний ліс див. ліс.

6. перен. Який важко зрозуміти; неясний. Псалтир здався йому темнішим од темної ночі: він не знайшов у йому поради й одповіді на свою важку думу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 190); [Лицар:] «Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме». Речення се мені здавалось темним, тепер я глузд його аж надто тямлю (Леся Українка, II, 1951, 198);
//  Позбавлений чіткості; неясний. У роботі над прислів'ями й приказками, примітками до них Маркович керувався засобами випробування їх правдивості й точності серед народу, де шукав пояснень до деяких темних місць, а також нових варіантів (Народна творчість та етнографія, 6, 1968, 30).

7. перен. Відсталий, некультурний; неписьменний. [Оля:] Темні, невільні люди починали розуміти, яка тяжка неправда чиниться над ними (Степан Васильченко, III, 1960, 279); — Колись.. русалки були .. — Забобони темних людей, Бабарихо, — суворо сказав Пронька (Олесь Донченко, VI, 1957, 20); — Вчися, Михайлику, вчись, дорогенький, може, хоч ти не будеш таким темним, як ми (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 113).
 Темний розум див. розум.

8. перен. Непорядний, недобрий. Один бог знає, скільки та хата переховала всякого темного й лихого люду (Панас Мирний, I, 1949, 234); Взагалі при ньому [губернаторові] катам, казнокрадам та різним темним людцям жилося як у бога за пазухою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 410);
//  Який викликає недовір'я, підозріння. Темна особа; Темне минуле в когось;
//  Який викликає осуд; негативний. Надто добре знав [Невеличкий] слабі і темні сторони Аронового життя (Іван Франко, VIII, 1952, 252); Куркуленко Пальоха не схотів чесно трудитися, а вдався до спекуляції, до якихось темних махінацій (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 94).
Темне діло — справа, що викликає осуд; погана справа. Такі-то темнії діла Творяться нишком на сім світі! (Тарас Шевченко, II, 1953, 52); Темне царство див. царство.

9. розм. Сліпий, незрячий. Звався божим чоловіком сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 54); Відійшов уже чимало, як згадав, що при ньому ж була дідова кобза, а тепер немає. Шукати? Як же її знайдеш, коли темний (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 21).
Ходити з темними очима див. око 1.

10. у знач. ім. темна, ної, жін., заст., розм. Приміщення для тимчасового утримання заарештованих. Забрали їх [москалів], позачиняли в темну. Сумують вони (Панас Мирний, I, 1949, 223).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 67.

Коментарі (0)