ТЕ́МНИЙ, а, е.
1. Позбавлений світла; погано
освітлений, її взяли під руки і повели. Двері од темної хати
лишились отвором (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 176); Місяця круг
защербиться і знову пливе, повновидий, — Смертним
віднови нема. В темнім житлі, де владика Еней, де
Анк і Гостілій, Будем ми — порох і тінь (Микола Зеров,
Вибр., 1966, 283); Дарма що живе він внизу дому; дарма
що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж
[Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 43); Я присвітив електричним ліхтариком,
оглядаючи кутки і темні місця: на палубі не було
нікого (Юрій Яновський, II, 1958, 160);
// Уживається як
постійний епітет до слова ніч і т. ін. Він без сну сидів усю
ніч темну до білого світу (Марко Вовчок, I, 1955, 157);
// Поринулий у темряву, темноту. Лопух край берега найшла,
Лопух зо рвала [зірвала] і накрила, Неначе бриликом,
свою, Свою головоньку смутную.. І зникла в темному
гаю (Тарас Шевченко, II, 1963, 356); Вона зітхнула,.. встала і
вийшла з хати у темний садок (Леся Українка, III, 1952, 583);
Як часто хочеться іще хоч раз мені.. Рибалити з тобою
до світання І розвести багаття в темнім борі (Любов Забашта,
Вибр., 1958, 31).
Темна темнота див. темнота.
2. Кольором близький до чорного; не ясний. Всі
люди гарні, чорняві, з темними очима (Нечуй-Левицький, II,
1956, 28); На темній одежі [жінки] світились руки,
прозорі й молочні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 377); Сидів він
[метелик] сумно, стуливши свої темні крильця (Леся Українка,
III, 1952, 474); — Восени ж тільки у вуликах заміни
по кілька рамок з білою вощиною на темну, —
по-господарськи радить Терентій (Михайло Стельмах, I, 1962, 595);
// Смаглявий, темноволосий, темноокий. Проходять
нерозлучні Блаженки, обидва темні, засмаглі й хитрі
(Олесь Гончар, III, 1959, 46);
// Густий, більш насичений,
ніж звичайно. Він іде, а вітер свище, букові ліси колише,
темні хмари наганяє на самий гори вершечок (Павло Тичина, II,
1957, 18); Ріка лише днями скинула крижаний панцир,
і від неї віяло холодом, а вода була темна й каламутна
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 486);
// Тьмяний, неяскравий.
Срібна пора та настала, Гірша від золота, але цінніша
від темної міді (Микола Зеров, Вибр., 1966, 302).
Темні окуляри — окуляри з кольоровими (чорними,
зеленими, синіми тощо) скельцями для захисту очей
від променів сонця тощо. Від вагонів прямує до перону
сліпа жінка в темних окулярах (Захар Мороз, П'єси, 1959, 25).
3. перен. Тяжкий, безрадісний, сумний. Без жалю,
без туги, скоріше радіючи, кинула б вона сей світ:
такий він їй гіркий та обридлий, темний та
непривітний... (Панас Мирний, III, 1954, 14); З темними думками
і стривоженим серцем під'їздив на світанку до
Києва Данило Гармаш (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953,
153);
// Який виражає сумний настрій, стан. Едіта
зостається над книжкою, але не читає, дивиться
поперед себе сумним, темним поглядом (Леся Українка, III,
1952, 57).
♦ Темна туга; Темний сум — нерозважна, дуже
сильна туга, сум. Світ потемнів у її очах,.. на серці
туга нерозважна, у душі сум темний... (Панас Мирний, I,
1954, 289); Скільки днів пролетіло над нами! Серце
тугою темною б'є... (Володимир Сосюра, I, 1957, 201).
4. перен. Який приносить лихо, спричиняє зло; злий.
Я голос подаю за те, що недаремно Визвольницею звуть
незламну нашу Рать, Що в прірву скинули ми
лихоліття темне, Щоб знову щастя дім на згарах будувать
(Максим Рильський, Мости, 1948, 3); Так хай же все темне
загине в немерклому сяйві побід. Ми з вами, як тіло єдине,
керуєм у вічність свій літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 483);
//
Лютий, жорстокий (про сильне недобре почуття). Усе
одбивається в пісні, як в морі, — Рожева зоря і червоная
кров, І темна ненависть, і ясна любов (Леся Українка, I, 1951,
111).
5. перен. Невідомий, незвіданий. Тоді я лиш зрозумів,
що Тимофій попросту не орієнтувався в годинах..
Дзиґаркове лице завше було для нього темним і загадковим
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 386); Темна справа;
// Неусвідомлений,
невиразний. Серце щось недобре віщує, страх — не
страх: якесь темне почуття холодить серце... (Панас Мирний,
I, 1949, 288);
// Прихований, таємний. Ти [Афродіто]
розв'язання всіх загадок темних часу і простору, —
Вірно складаю до ніг тобі дань дивування й покори (Микола Зеров,
Вибр., 1966, 426);
// Давній, минулий. Наче промінь
місяченька Крізь серпанок хмар блищить, Так для мене
сяє завжди Ясний спогад з темних літ (Леся Українка, IV,
1954, 102); Чуєш — крізь ніч, перевиту вогнями, Голосу
голос дає відповіт? Чуєш — іде перегук понад нами,
Темних віків потрясає граніт? (Максим Рильський, II, 1960, 175).
♦ Темний ліс див. ліс.
6. перен. Який важко зрозуміти; неясний. Псалтир
здався йому темнішим од темної ночі: він не знайшов
у йому поради й одповіді на свою важку думу (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 190); [Лицар:] «Хто визволиться сам, той
буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме».
Речення се мені здавалось темним, тепер я глузд його аж
надто тямлю (Леся Українка, II, 1951, 198);
// Позбавлений
чіткості; неясний. У роботі над прислів'ями й
приказками, примітками до них Маркович керувався засобами
випробування їх правдивості й точності серед народу,
де шукав пояснень до деяких темних місць, а також
нових варіантів (Народна творчість та етнографія, 6, 1968, 30).
7. перен. Відсталий, некультурний; неписьменний.
[Оля:] Темні, невільні люди починали розуміти, яка
тяжка неправда чиниться над ними (Степан Васильченко, III, 1960,
279); — Колись.. русалки були .. — Забобони темних
людей, Бабарихо, — суворо сказав Пронька (Олесь Донченко,
VI, 1957, 20); — Вчися, Михайлику, вчись, дорогенький,
може, хоч ти не будеш таким темним, як ми
(Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 113).
Темний розум див. розум.
8. перен. Непорядний, недобрий. Один бог знає,
скільки та хата переховала всякого темного й лихого
люду (Панас Мирний, I, 1949, 234); Взагалі при ньому
[губернаторові] катам, казнокрадам та різним темним
людцям жилося як у бога за пазухою (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 410);
// Який викликає недовір'я, підозріння.
Темна особа; Темне минуле в когось;
// Який викликає
осуд; негативний. Надто добре знав [Невеличкий] слабі
і темні сторони Аронового життя (Іван Франко, VIII, 1952,
252); Куркуленко Пальоха не схотів чесно трудитися,
а вдався до спекуляції, до якихось темних махінацій
(Антон Хижняк, Тамара, 1959, 94).
♦ Темне діло — справа, що викликає осуд; погана
справа. Такі-то темнії діла Творяться нишком на сім
світі! (Тарас Шевченко, II, 1953, 52); Темне царство див.
царство.
9. розм. Сліпий, незрячий. Звався божим чоловіком
сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив
без проводиря (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 54); Відійшов
уже чимало, як згадав, що при ньому ж була дідова
кобза, а тепер немає. Шукати? Як же її знайдеш, коли
темний (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 21).
♦ Ходити з темними очима див. око 1.
10. у знач. ім. темна, ної, жін., заст., розм. Приміщення для тимчасового утримання заарештованих. Забрали їх [москалів], позачиняли в темну. Сумують вони (Панас Мирний, I, 1949, 223).