ТЕПЕ́Р, присл.
1. У даний час, у момент висловлювання;
зараз. Як тепер його бачу: у синій юпці, тяжинових
широких штанях, каламайковим поясом пузо
підперезане, а зверх китаєва черкеска (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
6); Як умирав, покликав дочку та й каже: — Доню моя
мила..! послухайся мене хоч тепер, не пнися в пани,
не гордуй своїм родом (Марко Вовчок, I, 1955, 16); От уже
правда, що «зелена» Буковина, а надто тепер. Тут уже
весна справжня (Леся Українка, V, 1956, 338); Так же буде
поле, як тепер, синіти, і хмарки [будуть] летіти в
невідомий час (Володимир Сосюра, II, 1958, 104);
// у сполуч. з підсильн.
частками саме, аж і т. ін. Якраз у цей час, у даний
момент. Саме тепер друкує у Києві (Видавнича спілка)
шосту книжку моїх оповідань, куди ввійде те, що
написане в останні часи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 458);
Дорошенко аж тепер згадав про цигарку, що м'яв у пучці, —
запалив жадібно (Андрій Головко, II, 1957, 196);
// З моменту,
коли відбулась якась дія, подія тощо; з цього часу,
з цієї пори. Отак і зостався Сіренький сам. Звалилася
тепер на нього вся й важка й легка робота (Гнат Хоткевич, I,
1966, 128); — Товариші, сьогодні повітком затвердив
наш розподіл. Тепер ви за всіма законами справжні
господарі землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 17);
// Поки що. — Та
й виясни ж такому молдуванові, темному, неосвіченому,
що філоксера, той страшний шкідник винограду, може
з часом знищити всі виноградники, хоч тепер не видко
ще руйнуючої сили того маленького, а сильного ворога!
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 200);
// Уживається при зіставленні
з тим, що минуло, що було раніше. Сама хата, колись
висока, тепер понижчала-присіла (Панас Мирний, IV, 1955,
249); Був він колись молодим, сидів при місяці під
калиною в парі.. А тепер ось закинутий долею за
тридев'ять земель від рідного краю... (Олесь Гончар, III, 1959, 152).
♦ Не тепер, то (так, а) в четвер — однаково коли,
але буде здійснено, зроблено що-небудь; будь-коли,
хоч коли. — Хоч — як там кажуть — не тепер, а в
четвер, хоч через год, тільки вже не пройде тобі даром
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); [Боб (До Анни):] Той твій
кривий тут ще ввечері не об'являвся? [Анна:] Ні!
[Боб:] Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю.
Так і скажи! (Ярослав Галан, I, 1960, 399).
2. У сучасний мовцеві період; у наш час. Чого тепер не роблять люди! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 63); — Ти хотів би жити тут не тепер? За княгині Ольги, при Ярославі, при Хмельницькому? Або через сто років? — Тепер (Олександр Довженко, I, 1958, 390); Тепер наука реально відчула атом, показала його будову, шляхи його руйнування й перетворення одних атомів в інші (Наука і життя, 10, 1956, 9).
3. Уживається в знач. спол. слова при переході до
дальшого викладу, опису подій, до нової теми в розмові
тощо; після цього, далі. Жінки покійника обмили,
Нове обрання [вбрання] наложили.. Тепер би треба
описати Евандра батьківську печаль (Іван Котляревський, I, 1952, 268);
Молодий пасажир тепер у свою чергу оглянув старого
(Петро Панч, Синів.., 1959, 6); Оксен на хвильку замовк,
одвернувся до вікна, — щоб стаєнь, корівників, свинарників
не палили.. Тепер ще. Кидаю я тут свою сім'ю... (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 329);
// На цей раз. Вдруге розлучаючися з
товаришами, тепер уже щоб іти в тил. Шовкун знову
підійшов до Брянського (Олесь Гончар, III, 1959, 115).