ТЕ́ПЛИЙ, а, е.
1. Який має досить високу
температуру; середній між гарячим і холодним. Тепла пахуча
пара од поросятини страшенно дратувала в них апетит
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 377); Вода чиста-чиста та ніби
аж срібна. І така тепла, як купіль (Степан Васильченко, III, 1960,
167); Був теплий дощ, в траві стоїть вода (Максим Рильський,
III, 1961, 183);
// Який дає тепло, є джерелом тепла.
А осіннє, ледве тепле сонечко.. кине скупим снопочком —
і знов сховається у сірість бездонну (Гнат Хоткевич, II, 1966,
267); Весна пройшла веселий Крим, Пройшла Одесу
й Миколаїв, Промінням теплим, золотим у древній
Київ заглядає (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 27);
// Який
має тепло, властиве живому організму. Зоня лягла коло
Юзі, поклала її голову собі на плече, обняла голими
руками її худеньку постать і пригорнула до свого теплого,
повного здоров'ям тіла (Леся Українка, III, 1952, 659); Денис
взяв його [ворона] за теплі, але вже холодніючі лапки і..
став шукати місця, куди поцілила дробинка (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 139);
// З досить високою температурою
повітря. День був ясний, сонячний та теплий (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 183); Осінь тепла. Коли б посіяти жито, ще б
встигло зійти і закущитися (Степан Чорнобривець, Визволена земля,
1959, 179);
// З високою середньорічною температурою
повітря. Дитячий вік (до 7 літ) пройшов у м. Вінниці,
а відтак довелося жити то на селі, то знову у місті,
все на тім же, багатім природою, теплім, прекраснім
Поділлі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 286).
Теплий Олексій (Олекса), церк. — назва
християнського свята, період відлиги. На теплого Олекси (17
березіля) щука-риба лід хвостом розбиває (Номис, 1864,
№ 416); Двічі на год були ярмарки у тій слободі: одна
об теплому Олексію [на теплого Олексія], а друга
об перших Парасках [на перші Параски] (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 470); Ще купається в повені теплий Олекса,
ранній жайворонок натягує струни над полем, а земля
вже старіє, твердне (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960,
197); Теплі краї (країни) — південні краї, куди
відлітають на зиму перелітні птахи; вирій. Життя утікало
з степів та лісів; ховалося по людських оселях та по
теплих краях (Панас Мирний, III, 1954, 255); Налетіли птахи
з теплих країв, заспівали й защебетали (Марко Вовчок, I,
1955, 316).
♦ Тільки (ледве) живий та теплий — у дуже тяжкому
фізичному стані. Біда тая зовсім його скрутила..
Занедужав тяжче, гірше — тільки живий та теплий
(Марко Вовчок, I, 1955, 248); Роздратували її [Саньку] якось
хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми,
що ледве живого та теплого із рук вирвали, вже і лице
було посиніло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 155).
2. Який добре захищає від холоду, зігріває. Як же по такому холодові іти в город? У неї ні одежі теплої, ні взуття як слід (Панас Мирний, III, 1954, 22); А неня вже постіль постелила, теплий ліжничок приготовила — і спиться так солодко-солодко (Гнат Хоткевич, II, 1966, 104); Ліс і вітер. Ніч зимова.. В лісі йде маленький Вова в теплій шубі хутряній (Володимир Сосюра, II, 1958, 44).
3. Який добре зберігає тепло, наповнений теплом (про приміщення). — Тяжко, Катре, умирати В чужій теплій хаті! (Тарас Шевченко, I, 1963, 320); Вітер з години на годину дужчав, рвав сніг з землі.. Добре тому, хто тепер дома, в теплій господі! (Панас Мирний, III, 1954, 11); Із звичайної невипаленої глини можна збудувати будинок сухий, теплий і довговічний, нічим не гірший від цегляного (Комуніст України, 5, 1958, 13).
4. перен. Який виражає доброзичливе ставлення,
прихильність, приязнь і т. ін. Чи хто скаже ж мені
тепле слово коли, Чи діждусь я хоч трошечки згляду..?
(Павло Грабовський, I, 1959, 362); Кілька разів читав і перечитував
Шевченко теплі рядки Лизогубового листа — перший
привіт з рідного краю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 184);
// Який відзначається внутрішньою теплотою;
щиросердний, душевний. Шевченка зворушила й розхвилювала
така тепла зустріч і те, що вперше після нестерпно
важкої подорожі і огидного каземату він нарешті знов
опинився в затишній кімнаті, серед земляків (Зінаїда Тулуб,
В степу.., 1964, 43);
// Перейнятий добрим, любовним
ставленням до когось; дружній. Дорогий пане
Володимире! Я досі під враженням Вашої гостинності і
теплих відносин до мене (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 324); В кожній
людині мусить бути якесь тепле почуття (Володимир Самійленко, II,
1958, 306); Як завжди, був він [лист] повний теплої
турботи за бідного вигнанця (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964,
482);
// Відвертий, щирий. Зустріч і прийом у Синявіна
та загальний настрій Саїда ніяк не сприяли теплій
розмові (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 58);
// Який виражає
душевну теплоту. Тепер до вікна припадає вона. Довго
стоїть лагідна, усміхнена, теплим поглядом проводить
сина (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 4).
5. перен. Приємний для зору, слуху і т. ін.; м'який (у
3 знач.). Тепле.. світло виповнило хату, і глянула у
вікна широка блакить неба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 310); Шумить
заводів теплим передзвоном Нова, жива, весела Білорусь!
(Максим Рильський, III, 1961, 285); Де щока твоя гаряча,
теплий голос і коса? (Володимир Сосюра, II, 1958, 77).
♦ Тепла компанія див. компанія; Тепле місце див.
місце.