в означеннях
Тлумачення, значення слова «теревені»:

ТЕРЕВЕ́НІ, ів, мн., розм., зневажл. Дурниці, нісенітниці. — Читає [стражник], не втне. — Писано, — каже, — як слід, а виходить — якісь теревені по-мужичому (Панас Мирний, IV, 1955, 385); Якщо навіть не вважати за звичайні теревені такої писанини, як от «холодніша воля», дика буря, що придавлює ліру і т. п., то все-таки можемо з них вичитати, що віра автора в народ.. не була в нього вироблена життям (Іван Франко, XVI, 1955, 110);
//  Пусті, марні розмови, балачки. Не дошила Стеха урочної роботи — рукавчиків, — Уляна винна: вона своїми реготами та теревенями не дає дівчатам діла робити! (Панас Мирний, II, 1954, 102); Дарка слухала, слухала його теревені, а далі повернулася до нього спиною і стала роздивлятися краєвиди, що пропливали за вікном (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 264); Він [Т. Шевченко] вже не раз бачив, чого були варті теревені ліберальних базік про волю, братерство й добро для «рідних братів» (Слово про Кобзаря, 1961, 63).
Теревені правити (гнути, розводити, розвести, розпускати, розпустити, точити, городити, плести і т. ін.): а) говорити дурниці, нісенітниці. — Хто? Ти? — Лев заревів, — така погана? Мене, такого пана, Сюди задурювать прийшла?.. Пішла! Бач, теревені розпустила! Тікай, поки ще ціла! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 26); Нестор дивився на неї поблажливими, спокійними очима, як на дитину, яка городить теревені (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 572); б) говорити щось незначне, несерйозне, пусте. [Дженні:] А хто ж мене рівняв і до принцеси і до русалки... і... і вже не знаю, до кого ще? Хто правив теревені, аби мене барити? (Леся Українка, III, 1952, 72); — Годі вам теревені гнуть, — гукнув Барило, прислухаючись. — Чи чуєте, здається, у роги трублять? (Олекса Стороженко, I, 1957, 390); Мітинг тягся недовго. Новий комісар багато не балакав. Партизани теж не любили теревенів розводити (Юрій Яновський, I, 1958, 107); Пасажири точили теревені про цю станцію, про потяг, про ціни на борошно й залізничні квитки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 102).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 84.

Коментарі (0)