в означеннях
Тлумачення, значення слова «терновий»:

ТЕРНОВИЙ 1, а, е.

1. Прикм. до терен. На її очах виступили дві сльози, як дві росинки на чорних тернових ягідках (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 18); — От ноги порепалися, болять... Руки чорні, а на душі ще чорніше. І всю мене зранили сі тернові колючки, гостре каміння (Гнат Хоткевич, II, 1966, 232); Всі повиходили з саду Віття тернове збирати, щоб плотом увесь виноградник обгородить (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 400);
//  Зробл. з терну (у 1 знач.). Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); Терновий вінок;
//  Вигот. з ягід терну. Тернова наливка;
//  Зарослий терном, колючими кущами. [Мавка:] Я ще до мови не прийшла, як він схопивсь на рівні ноги, і від мене тремтячими руками заслонився, і кинувся, не мовлячи ні слова, в байрак терновий, там і зник з очей (Леся Українка, III, 1952, 250); Ми попрощались з Усачовим — його покликали з полка, а я пішов ярком терновим (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 175).
 Терновий вогонь (огонь), нар.-поет. — велике, яскраве вогнище. Стали козаки вечора дожидати, Стали терновії огні розкладати (Думи та історичні пісні, 1941, 39); Вабила мене осінь тими жаркими терновими огнями, височенними, кучерявими, тріскучими, що ми, сільські пастушата, розкладали в полі холодного, похмурого ранку з сухого картоплиння (Степан Васильченко, II, 1959, 262).
Терновий вінок (вінець) див. вінок, вінець.

2. Кольором схожий на терен (у 2 знач.); темно-сивій. Сніги виблискували на сонці, сліпили очі, далекі байраки огорталися терновою синявою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539).
 Тернові очі (очиці, оченята) — чорні з синюватим відливом очі, схожі на стиглі ягоди терну. Маляренкова — маленька, з терновими очима,.. все підбиває дівчат заспівати на прощання (Григорій Косинка, Новели, 1962, 172); Міня, прядучи з-за столу терновими очицями, хихикнула (Петро Колесник, Терен.., 1959, 98).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 93.

Коментарі (0)

ТЕРНОВИЙ 2, а, е, заст. Зробл., пошитий з терно (див. терно 2).
 Тернова хустка (хустина)перев. квітчаста хустка, зроблена з шерстяної тканини, схожої на кашемір. Молодиці, гарно вив'язані квітчастими терновими хустками, несли клуночки та вузлики (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 39); Я одразу пізнав би й сорочку грубу, полотняну, І потерту корсетку, й тернову хустину стару (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 115); — Хто ти? — запитав [Платон].. — Я — Степка! — зірвала з голови квітчасту тернову хустку. — Не впізнав? (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 93.

Коментарі (0)