ТЕРНИ́К, у, чол. Зарості терну. Десь у тернику один [соловей] старанно повторює якийсь етюд (Степан Васильченко, I, 1959, 292); — Обережно, Михайлику, — тут подряпатись можна, — розводячи обома руками цупкі гілки, Люба зайшла в терник (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 61).