ТЕРНИ́НА, и, жін.
1. Те саме, що терен 1, 3. Тернина
грушок не родить (Номис, 1864, № 9305); Сумує
тернина і, немов слізьми, осипає засмучену пару своїм білим
цвітом (Степан Васильченко, I, 1959, 114); Застава була обгороджена
невисокою цегляною стіною, перед якою росла
низькоросла жовта акація та колюча тернина (Юрій Збанацький, Між..
людьми, 1955, 11); * У порівняннях. Якесь глухе почуттє
[почуття], що блуджу, що не бачу виходу перед собою,..
мучило і боліло мене ненастанно, мов тернина,
встромлена в ногу (Іван Франко, II, 1950, 93);
// Гілка цієї рослини.
По три пучки тернини.. У руку набирали [турки]..
По тричі в однім місці бідного невольника затинали,
Кров християнськую неповинно проливали (Українські народні думи..,
1955, 13).
♦ Любити, як сіль в оці [і тернину в боці] див. сіль.
2. перен., нар.-поет. Про відчуття болю, страждання, прикрості, образи. Я марила весь час про вороття хвилину Серед чужого, іншого життя, І завжди першую колючую тернину Приносила хвилина вороття (Леся Українка, I, 1951, 176); З життям усякі болі нерозлучні, і кожного в п'яту своя тернина коле (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 90).
3. Одна, окрема ягідка цієї рослини. * Образно. В прощілину на чужинця дивилися дві чорні тернини.. очей (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 23); * У порівняннях. Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями (Степан Васильченко, I, 1959, 153).