ТЕРНИ́СТИЙ, а, е.
1. Вкритий тернами, колючими
заростями. — До побачення, гори, полонини, тернисті
відроги (Любов Забашта, Вибр., 1958, 233);
// Вкритий
колючками, шпичаками (про рослину). Тепер поставало
питання, як вернутися назад, щоб не дертися знову
крізь тернисті чагарі (Юрій Смолич, I, 1958, 90).
2. перен. Сповнений труднощів, злигоднів,
страждань; важкий (у 5 знач.) (про життєвий шлях
людини). Вона любила сю дівчину, немов свою рідну дитину,
і думала, що вона ні за що в світі не повинна далі
ступати тою тернистою й небезпечною дорогою (Ольга Кобилянська, I,
1956, 93); Присягався [Сагайдачний] не відступити з
своєї путі, хоч яка б терниста й важка вона не була
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 126); Це був точнісінько
такий же драматичний гурток, в якому не далі як років
шість тому починав і я свій тернистий артистичний
шлях (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 140); Тернисту стежку
болісних шукань Пройшов усю від краю і до краю (Любомир Дмитерко,
В обіймах сонця, 1958, 79).
♦ Тернисте поле — важка, складна галузь чиєїсь
діяльності. Наука — тернисте поле! Але хіба він
коли-небудь говорив, що наука забавка? (Натан Рибак, Час, 1960,
429).