ТЕРОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до терору,
пов'язаний з ним. Небезпека [імперіалістичної агресії]
особливо посилилася, коли в Німеччині захопив владу
фашизм — оскаженіла терористична і шовіністична
диктатура найбільш реакційних сил імперіалізму (50 років Жовтневої революції, 1967, 17); Терористична
діяльність народовольців.
Терористичний акт — убивство чи замах на життя
державного або громадського діяча. Терористичні
акти проти феодалів і злодійство були в центрі уваги
законодавства Київської Русі (Нариси стародавньої історії УРСР,
1957, 461).
2. Прикм. до терорист;
// Який складається з
терористів. Мав [Махно] потайний намір розправитись і з
Петлюрою, та, на жаль, не вдалось, хоч для цього й була
ним створена особлива терористична група (Олесь Гончар,
II, 1959, 335).