ТЕРПЕЛИ́ВІСТЬ, рідко ТЕРПЛИ́ВІСТЬ, вості, жін.
Властивість за значенням терпеливий, терпливий. Була се
перша і дуже досадна лекція терпеливості і старанності
в дрібницях, яку дала їй поштова служба (Іван Франко, II, 1950,
315); Безмірна терпеливість людини. Життя може
забрати у неї найближчих, розбити кохання, украсти
щастя, але людина лишається людиною (Михайло Стельмах, II,
1962, 226); Бронко не розсердився на неї, а, навпаки,
з привітною терпеливістю, не нав'язуючи їй тієї
товстої книги, почав випитувати, що їй подобається
читати (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 384); На якийсь часок
переставали вони пориватися, наче заспокоювалися,
трохи набиралися терпливості (Марко Вовчок, I, 1955, 313).
Тратити (втрачати, втратити і т. ін.) терпеливість
(терпливість) — не маючи більше змоги терпіти,
витримувати що-небудь, виходити зі стану спокою,
рівноваги; роздратовуватися. [Орест (тратить
терпеливість):] А се уже против чого? Чи не собі самому ви
читаєте мораль, вам воно якраз такі афоризми тепер
потрібні! (Леся Українка, II, 1951, 29); Юрко втратив
терпеливість, і часто-густо доходило до плачів (Петро Козланюк,
Ю. Крук, 1950, 117).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 94.