Словник української мови

ТЕРПЕЛИ́ВІСТЬ, рідко ТЕРПЛИ́ВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням терпеливий, терпливий. Була се перша і дуже досадна лекція терпеливості і старанності в дрібницях, яку дала їй поштова служба (Іван Франко, II, 1950, 315); Безмірна терпеливість людини. Життя може забрати у неї найближчих, розбити кохання, украсти щастя, але людина лишається людиною (Михайло Стельмах, II, 1962, 226); Бронко не розсердився на неї, а, навпаки, з привітною терпеливістю, не нав'язуючи їй тієї товстої книги, почав випитувати, що їй подобається читати (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 384); На якийсь часок переставали вони пориватися, наче заспокоювалися, трохи набиралися терпливості (Марко Вовчок, I, 1955, 313).
 Тратити (втрачати, втратити і т. ін.) терпеливість (терпливість) — не маючи більше змоги терпіти, витримувати що-небудь, виходити зі стану спокою, рівноваги; роздратовуватися. [Орест (тратить терпеливість):] А се уже против чого? Чи не собі самому ви читаєте мораль, вам воно якраз такі афоризми тепер потрібні! (Леся Українка, II, 1951, 29); Юрко втратив терпеливість, і часто-густо доходило до плачів (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 117).