в означеннях
Тлумачення, значення слова «терпіти»:

ТЕРПІТИ, терплю, терпиш; мн. терплять; недок.

1. перех. і неперех. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). Левко терпів усю напасть, і хоч як було старий Макуха його лає і коренить, то він усе мовчить та знай-таки робить своє діло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 257); У Кайдашихи виступили сльози на очах, защеміло коло серця, але вона мусила мовчати й терпіти (Нечуй-Левицький, II, 1956, 318); Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити, А ще краще, пане-брате, Ні чинить, ні зазнавати (Борис Грінченко, I, 1963, 123); Сонце б'є в очі. Ми спочатку терпимо, кліпаємо очима, а далі повертаємось до сонця спинами (Юрій Яновський, II, 1958, 48); Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 16);
//  тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози, Терпи до загину! (Тарас Шевченко, I, 1963, 32); Терпіла [пані], поки була на руках дитинка, а вмерла дитинка, втекла (Марко Вовчок, VI, 1956, 301); — Не вбивайся, Супруне. Більше твого люди терпіли, більше твого мучились (Михайло Стельмах, II, 1962, 136);
//  Миритися з чим-небудь неприємним, важким, сподіваючись на краще. Сказав товаришам, що тікати вже роздумав і що рішив терпіти до кінця. А сам тільки й жив, що надією на скору втечу (Гнат Хоткевич, II, 1966, 103);
//  розм. Чекати на що-небудь без ремствування, нарікання. — Як вам жалування вирвати з повіткому? Не одержували ж за три місяці? — Інші й півроку терплять (Михайло Стельмах, II, 1962, 98);
//  від кого. Зазнавати прикростей, образ, утисків і т. ін. Івась, як менший, завжди терпів від Карпа (Панас Мирний, I, 1954, 244); — Зосталась я сама, ні з ким слова промовити. Тільки на його втішаюся мовчки, хоч знаю, за що й од кого терплю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 273);
//  від чого. Зазнавати шкоди. Є певні сорти культур, які менше терплять від нематоди, і їх ширше слід запроваджувати (Шкідники поля, городу та саду, 1949, 10); В окремі роки дерева дуже терплять від посухи, бо опадів на рік буває всього 340-350 міліметрів (Хлібороб України, 7, 1965, 30).
 Терпіти аварію — псуватися внаслідок несправності якогось механізму, машини, зіткнення транспортних засобів під час руху тощо. Полтава, Харків, Київ — і тиха Біла Церква, де терпів аварію найближчий по номеру локомотив (Василь Еллан, II, 1958, 11); Терпіти нужду (злидні, нестатки і т. ін.) — переживати скрутне матеріальне становище. Жила собі удова коло Києва.. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Марко Вовчок, I, 1955, 287); [Річард:] Так, мрія нас вела за океан, до неї ми крізь пущі пробивались, для неї ми терпіли тяжкі злидні (Леся Українка, III, 1952, 93).
Терпіти крах — зазнавати невдачі, провалу, катастрофи в якійсь справі. Вороги Радянського Союзу намагалися й намагаються підірвати дружбу народів. Та вони завжди терпіли крах (Радянська Україна, 25.XI 1956, 2); Терпіти поразку — не мати успіху в якомусь заході, зазнавати невдачі. На мить того [Кульчицького] проймає неясний здогад, що він, не розбираючись у механіці керівництва й планування, переносить оцю механіку, як на кальку, і на людську душу, і тому нерідко терпить поразки (Михайло Стельмах, II, 1962, 320).

2. перех. Миритися з існуванням, наявністю кого-, чого-небудь; поблажливо ставитися до когось, чогось. — Ти не можеш бути нашим громадянином, а неналежного до громади громада й терпіти у себе не схоче! (Іван Франко, VI, 1951, 52); [Кай Летіцій:] На бенкетах Кріспінових, се правда, нема смаку правдивого; і сам я ті бенкети терплю, як обов'язок (Леся Українка, II, 1951, 360); — Нечувано! — обурювався Масло. — На зборах терплять хулігана (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 19);
//  Довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане. — Ти нам будеш цілу годину розповідати про свої плани. Чому ми маємо терпіти твою уїдливу балаканину (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 223);
//  також кому. Вибачливо ставитися до чиїхось провин, недоліків і т. ін. Там-то, матінко, нечупара, там-то ледащо! Всі молодиці дивують, як він терпів їй (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 32);
//  тільки 3 ос. перев. із запереч. част. не. Не допускати наявності, можливості чого-небудь або бути несумісним із чимось. Ідейне виховання людей не терпить кампанійщини. Воно повсякчас повинно бути в центрі уваги кожної партійної організації (Радянська Україна, 11.IX 1962, 1).
 Як земля терпить кого? — як можна миритися з існуванням на світі такої (поганої, лихої, недоброї) людини? — Як вас тільки жінка й земля терплять? — Якось уже терплять, — по-дурному засміявся управитель (Михайло Стельмах, I, 1962, 583).

3. перех., із запереч. част. не, розм. Дуже не любити кого-, чого-небудь, почувати неприязнь, відразу до когось, чогось. — Таж і по сонці всі ходять! — не вдержалась-таки Дарка, хоч знала, що мати не терпить «язикатих» (Леся Українка, III, 1952, 632); — В моїм ділі, — додав він трохи згодом, — я не терплю якоїсь іншої ініціативи, крім моєї власної (Юрій Смолич, I, 1958, 64); Ставши поміж козаками великим паном, Пампушка вже не терпів, щоб йому перебаранчав хтось у будь-якому ділі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 35).
 Не терпіти [навіть] сліду (духу і т. ін.) чийого — дуже не любити, ненавидіти когось. — Кажуть, треба любити чоловіка і більше нікого. А я.. не терплю його сліду (Нечуй-Левицький, I, 1956, 89); — Я навернувся б туди [в школу], але учитель навіть духу мого не терпить (Михайло Стельмах, I, 1962, 487); Терпіти не можу (не міг і т. ін.) кого, що або з інфін. — дуже не люблю, не переношу. — Та не кисни, бо терпіти не можу рюмсання! — гримнув лікар, хоч у занімілої Гаїнки й сльози на очах не видно було (Борис Грінченко, II, 1963, 480); Він терпіти не міг систематично студіювати граматику нової для нього мови (Володимир Самійленко, II, 1958, 395); Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Михайло Стельмах, I, 1962, 126).

4. неперех., розм. Страждати, мучитися. Нестор здіймив [здійняв] капелюх і почав прощатися... Був дуже блідий, як полотно.. Він терпів (Ольга Кобилянська, III, 1956, 260); Чого даром сидіти? Краще за народ терпіти, щоб не лаяли і діти дармоїдом, лінюхом (Осип Маковей, Вибр., 1954, 434); — Я повинна дивитись, як чадо моє найдорожче В морі блукає, терпить, до краю підземного сходить, З Турном змагатися мусить (Микола Зеров, Вибр., 1966, 329);
//  від чого. Зазнавати прикростей, злигоднів і т. ін., переживати щось важке, неприємне. — Може, хоч на старість не прийдеться до кривавого поту робити, терпіти од холоду й голоду та од літньої епеки палючої! (Панас Мирний, I, 1949, 146); Марксизм учить нас, що дрібнобуржуазні маси неминуче, поки існує капіталізм, терпітимуть від антидемократичних привілеїв.. (Ленін, 20, 1971, 125);
//  від чого, діал. на що. Страждати від хвороби, немощів і т. ін. Дід Гарасим ждав смерті. Він терпів на дихавицю, на безсонницю, на старече вичерпання сил (Іван Франко, IV, 1950, 182); З перших днів свого існування на землі людина, як і всяка інша істота, терпить від тяжких хвороб (Лікарські рослини.., 1958, 11); Там, де автонапування відсутнє, треба розробити точний графік напування.., щоб худоба не терпіла від спраги (Радянська Україна, 14.XI 1956, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 96.

Коментарі (0)