в означеннях
Тлумачення, значення слова «терпнути»:

ТЕРПНУТИ, ну, неш, недок.

1. Утрачати чутливість; дерев'яніти, німіти (про тіло або його частину). Холоду він не почував, руки й ноги терпли-німіли (Панас Мирний, IV, 1955, 301); Іван відчув, як усе його тіло почало терпнути (Петро Колесник, Терен.., 1959, 80); [Роман:] Треба щось говорити, а в мене язик терпне... (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 241);
//  безос. Спочатку навіть в жижках йому терпло й хотілося сісти (Олесь Гончар, III, 1959, 412);
//  Стягуватися, дерев'яніти від чогось терпкого. Я дружбу не забуваю, як од кислиць нам терпли губи за голубим Дінцем в гаю, як ми гуляли часто в полі й опеньки рвали у бору (Володимир Сосюра, II, 1958, 369).
Шкура (шкіра) терпне — страшно, лячно комусь. [Рябина:] Пробував бити [жінку], та сам такого облизня спіймав, що й досі шкура терпне (Іван Франко, IX, 1952, 410); — Василю, не дуже мені подобаються ті твої нічні мандри. Як подумаю, що з тобою може щось статись, то аж шкіра терпне на мені (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 246).

2. перен. Завмирати, холонути (про серце, душу). Васьчине серце спинялося і терпло від сорому й образи (Юрій Смолич, I, 1947, 8); — А як дізнається хтось? — терпне Левкова душа (Михайло Стельмах, I, 1962, 446); З горя все в грудях терпне (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 167).

3. Втрачати здатність рухатися, говорити й т. ін.; завмирати, обімлівати. В оці [мачухи] було стільки лихої втіхи, зневаги та видимої зненависті, що Параскіца терпла вся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 268); Вона підводить голову, розтулює уста, щоб щось випалити, та, глянувши парубкові у вічі, відразу терпне (Михайло Стельмах, I, 1962, 158).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 98.

Коментарі (0)