ТЕ́САНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до тесати. На тлі чорного неба вирізувався тесаний з товстелезного дуба Перун (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 29); Сядеш під навісом за один із грубо тесаних саморобних столів і, доки обідатимеш, над твоїм обідом весь час роїтимуться голодні степові мухи (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 259); * У порівняннях. Широке вилицювате обличчя, немов наспіх сокирою тесане, блищало від поту (Андрій Головко, II, 1957, 61); Коли хлопці вантажили брили, ноги в них ставали мовби тесані з каменю, як у античних героїв, що піднімали небо (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 173).
2. у знач. прикм. Оброблений або виготовлений тесанням. — Отеє все ми стиха говорили, Сидячи на тесаній колоді Коло хати (Іван Франко, XIII, 1954, 334); Теслярі пахли тесаним деревом (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 100); У виярку скоро на видному місці вони відшукали Складений з тесаних брил кам'яний будинок Кіркеї (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 178).