Словник української мови

ТЕТЕ́РЯ 1, і, жін.

1. Те саме, що тетерук, тетерка 1. Тетеря й рябчик, що колись, Було, і ліку їм не знали, Як мир намножився, кудись У інший край позалітали (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 359); В Карпатських і Кримських горах можна зустріти.. з птахів — тетерів [тетер], рябчиків, глухарів, лебедів (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 88);  * У порівняннях. Глухий, як тетеря (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 300).

2. перен., розм. Про нерозумну або вайлувату, неповоротку людину. Горпині вона [наймичка] зразу не подобалася. «Ну вибрав тетерю», — подумала вона.. Роботи то з неї як з козла молока, гладка, неповоротка, нечупарна (Панас Мирний, I, 1954, 232); — Директор троса до колодязя ніяк не випише. Посікся, порвався, днями як зачепило мого тетерю, мало з цебром в колодязь не потягло! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 16).
♦ Глуха (чортова і т. ін.) тетеря, лайл. — про глуху, ледачу й т. ін. людину. — Та це вчитель? — питає [Прокіп]. — Глуха тетеря... не чув мов (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 42); — А ти ж чого мовчиш, чортова тетеря? — враз почулось над головами вершників, і крива ломака полетіла в Прілого (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 59).

ТЕТЕ́РЯ 2, і, жін.

1. Страва з борошна та пшона. Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Олекса Стороженко, I, 1957, 266); На столі з'явилися ковбаси, миски галушок, бринзи, саламахи, пшоняної тетері, смаженої риби, солоних огірків та інші улюблені козацькі страви (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 461).

2. Страва із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією. Так отам ми пополюєм, Може, що і загорюєм, Де ласіше за тетерю На козацькую вечерю (Іван Манжура, Тв., 1955, 169); На столі, накритому скатеркою, стояла миска з тетерею (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).

ТЕТЕРЯ́, я́ти, сер. Пташа тетерки. Він [ведмідь] зігнав виводок молодих тетерят і з жалем споглядав, як здіймалась угору ляклива зграя (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 67).