ТЕВТО́НЦІ, ів, мн. (одн. тевтонець, нця, чол.), іст. Рицарі Тевтонського ордену. У 1521 році, коли у Вармію вдерлися тевтонські рицарі і всі каноніки повтікали за кордон, Коперник очолив оборону однієї з фортець. Тевтонцям так і не вдалося її здобути (Наука і життя, 2, 1973, 28).