ТЕ́ЗА, и, жін.
1. Положення, висловлене в книжці,
доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести.
А вже я в питаннях абстрактних.. тут я не один раз
повинен був.. признати першенство своєму вухастому
учневі, коли він починав розправляти про яку-небудь
тезу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 147);
// Положення, що коротко
й чітко формулює основну ідею чого-небудь або
провідне завдання, що стоїть перед кимсь. В Квітневих
тезах Ленін вперше в історії зробив прямий висновок
про Ради як про державну форму диктатури
пролетаріату (Радянська Україна, 17.IV 1957, 1);
// перев. мн. Коротко
сформульовані основні положення доповіді, лекції,
статті тощо. [Марков:] Я просто переказую вам
тези майбутньої доповіді (Вадим Собко, П'єси, 1958, 123);
Писати промову всю і в усіх деталях не завжди
обов'язково. Досить буває підготувати план, тези (Наука і життя,
6, 1969, 39).
2. лог. Вихідне положення, що вимагає доведення. Тезою називається судження або положення, істинність якого треба довести (Логіка, 1953, 139); Нема сумніву, що в самому характері Лесі [Українки].. був дуже сильний нахил до мислення тезами й антитезами, до гострої філософської діалектики (Радянське літературознавство, 1, 1964, 63).
3. У філософії Гегеля — вихідний пункт процесу розвитку, перший ступінь тріади.