Словник української мови

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 136.

Коментарі (0)

ТІКА́ТИ, аю, аєш, недок.

1. Бігти, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. Він тікав тепер щосили, немов сповнивши якийсь страшенний злочин, бажав сховатися десь (Іван Франко, VII, 1951, 351); Всі тікали, хто куди. Я теж не дурний чекати дядька Логовника, який так хотів підписатися комусь з нас на спині, й побіг борозною (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 190); Щосили кинулися тікати олені (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 38);  * У порівняннях. Ніхто не примічав, що Йосип, як тілько вийшов з двору, то, не озираючись, подрав чимдуж, наче тікав від кого (Панас Мирний, IV, 1955, 38);
//  перен. Швидко віддалятися від чогось на значній швидкості (про машини, судна і т. ін.). Віяв горішній вітер, і лодії [човни з вітрилами] швидко тікали від Вітачевої гори (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 125).

2. Поспішно відступати. Козаки кинулись і швидко наздогнали польське військо: шляхта дійшла до такого безладдя, що покидала ридвани й вози, шаблі та рушниці й тікала світ за очі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 253); — Еге ж, страх неприємна річ.. Інакше, звідки, скажімо, паніка на війні, коли цілі полки, корпуси тікають, як череда? (Андрій Головко, II, 1957, 586);
//  Рятуватися втечею, маючи страх перед ким-, чим-небудь. Пани тікали, никли перед лицем народу, як солома в огні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 78); — Треба глянути, чи на конях збруя справна, а то, може, назад тікати доведеться, — клопотався Охрім (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 174).
♦ Душа тікає в п'яти — те саме, що Душа у (під) п'яти ховається (див. душа); Хоч з (із) хати тікай — нема сили терпіти щось; нестерпно. — Така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає, жити заважає, змучила мене, заморочила, хоч із хати тікай (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 85); Хоч тікай на край світу — заходити кудись дуже далеко. — Ох! Доленько моя! А мій?! Як оце випє, то й не приведи господи... хоч тікай на край світу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438).

3. Самовільно, потай залишати кого-, що-небудь, приєднуватися до когось, направлятися кудись. — Добривечір, Василино! Куди це ти йдеш проти ночі? — спитав у неї Лейба. — Може, тікаєш од пана? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 84); Маруся не встала й до вечері. Важко було би бачити мужа. Він ще міг би запитати, чого вона така смутна, а вона могла би відповісти: «Бо сеї ночі тікаю з опришком у гори» (Гнат Хоткевич, II, 1966, 132); З околишніх сіл без кінця раз у раз озброєні хлопці тікали до нас (Володимир Сосюра, I, 1957, 451); Козаков.. ішов, ступаючи на п'яти, подавшись усім корпусом вперед, і розповідав, що він тікає з госпіталю (Олесь Гончар, III, 1959, 9);
//  Здійснювати втечу з тюрми, каторги, з-під варти і т. ін. Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі, і що він ладен хоч зараз тікати геть під три чорти (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 136);
//  Залишати яку-небудь справу, заняття, припиняти свою роботу, діяльність де-небудь. — З вашого села я нікуди не піду. Мене ніхто сюди не посилав, я прийшов добровільно, а добровольці не тікають (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 142);
//  Залишати місцеперебування, направлятися кудись через певні обставини. Як у пеклі жилося тоді Тарасові в батьківській хаті,.. іноді тікав на кілька день аж у друге село (Панас Мирний, V, 1955, 309); Вона все тікала з хати, щоб не бути вкупі з старими (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 26); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку.. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 177); Шевченко ходив мовчазний, насупивши свої кошлаті брови, або тікав у кубрик, до матросів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 267).

4. перен. Швидко переміщаючись, віддалятися, зникати. Заспокоювалася [Маруся] поволі. Немовчно тікали маленькі хвилі пересохлого потоку, і кожна з них уносила з собою крапелиночку дівочого горя (Гнат Хоткевич, II, 1966, 120); Був захід весь од вибухів багряний, — і навіть хмари, й ті корились нам, тікали вдаль, розвіяні в покорі (Володимир Сосюра, II, 1958, 325);
//  Швидко зникати з поля зору (про предмети, повз які хтось, щось рухається). Прудка течія зносила їх [Івана і Соломію] вниз, і видко було, як тікали од них білі береги з чорними вербами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Телеграфні стовпи нескінченним струнким рядом тікали вдалину (Олександр Довженко, I, 1958, 75);
//  перен. Простягатися, пролягати кудись. Каро вдихнув на повні груди густе осіннє повітря і пішов стежечкою, що тікала в глиб лісу (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 28);
//  перен. Швидко зникати, пропадати. Блідніть, зорі зелені, ховайся, місяцю ясний, тікай, нічний тумане! (Олесь Донченко, VI, 1957, 43); Річка набрякала туманом, півні скльовували зорі з неба, а по Беєвій горі на північ тікали тіні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 304);
//  перен. Не триматися в пам'яті, не пригадуватися в потрібний момент. Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала, наче гралися наввипередки; ..вони од його [Чіпки] тікали, зникали (Панас Мирний, I, 1949, 385); Вона хвилювалася, говорячи. Слова тікали від неї, мова плуталася і переривалася (Вадим Собко, Справа.., 1959, 244).
♦ Земля тікає (тікала) з-під ніг у кого: а) про стан, коли хтось не може стояти, падає. Земля тікала з-під ніг, і Хмельницький упав горілиць, уп'явшись в чорні сволоки стелі широко розплющеними очима, котрі вже тепер нічого не бачили (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 632); б) про чиєсь хитке, непевне становище. Імперіалісти США бачать, що земля тікає у них з-під ніг, що зникають їхні надії на прибутки (Юрій Смолич, VI, 1959, 473); Сон [десь] тікає (тікав) від кого див. сон 1; Сон тікає (тікав) з очей — те саме, що Сон [десь] тікає (тікав) (див. сон 1). Сон тікав з очей. Навпаки, свіжість і запашність ночі бадьорила нерви (Юрій Смолич, I, 1958, 81).

5. від кого — чого, заст. кого, чого. Уникати кого-, чого-небудь, уникати зустрічі з ким-небудь; ухилятися від чого-небудь. — Чого це він неначе одмикує та тікає од мене? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); Зо мною холодні, од мене видимо тікають, а я втрачаю помалу дар слова і всю вимовність слова вкладаю в очі, у вираз обличчя. Я зв'язав свої очі з життям панни Анелі, з її найменшим рухом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 256); [Василь:] Чого ж ви людей цураєтесь, світу тікаєте? (Панас Мирний, V, 1955, 98); — Дай батьку, обняти тебе... Не тікай від обіймів (Микола Зеров, Вибр., 1966, 251); [Батура:] Роман я напишу, неодмінно напишу, але щоб не стати героєм власного твору, та ще в надто поганому світлі, я мушу якнайшвидше звідси виїхати. [Верба:] Розумію! Тікаєш від того, чого шукав роки... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 249);  * Образно. Лінь тікає діла, Як сонечка тьма; Лінь — се одур тіла; Одур — лінь ума (Павло Грабовський, I, 1959, 567);
//  перен. Не зосереджувати свою увагу на чомусь неприємному, обтяжливому, гнітючому. І думається мені: коли такий наш фатум неминучий, то даремне й тікати від нього (Леся Українка, V, 1956, 436); Чомусь саме сьогодні нараз перед ним з'явилось те питання, від котрого він так ніби тікав досі, хоч і передчував, що воно колись прийде (Гнат Хоткевич, I, 1966, 42); Став тоді хлопець в самій уяві своїй вигадувати всякі пригоди й переживати їх, тікаючи од неприємної дійсності в привабні мрії (Андрій Головко, II, 1957, 375).

6. Припиняти спільне життя з ким-небудь, покидати своє подружжя. А що, як і тут їй скажуть:.. Таких, мовляв, що від чоловіків тікають, нам тут не треба (Гнат Хоткевич, II, 1966, 176); — Скільки разів сама тікала до батька від сього Тимоша, а ще говориш про любов (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 128).

7. тільки наказ. сп., також у сполуч. зі сл. з моїх очей, мені з очей, розм. Уживається як наказ або прохання відступити, відійти, завернути, піти назад і т. ін. — Тікай, бо, їй-богу, пхну. Я не подивлюсь тобі в вічі, — крикнула Мотря й замахнулась на Карпа віхтем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 273); — Мамо, тікайте, не заважайте, мамо! (Олександр Довженко, I, 1958, 369).