ТІ́ЛО, а, сер.
1. Матерія, речовина, що так чи інакше
обмежена в просторі; окремий предмет у просторі.
Шановний доктор має в собі щось подібне до
наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке
легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (Іван Франко, III, 1950, 256);
— Бачите, діти, — казала вчителька, — від нагрівання
тіла розширюються, збільшуються, а від холоду
стискаються (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 12); В надрах твердого
тіла приховано ще багато таємниць (Комуніст України, 2,
1969, 55);
// мат. Частина простору, обмежена з усіх
боків; те, що має довжину, ширину і глибину.
Геометричне тіло.
▲ Абсолютно чорне тіло див. абсолютно; Небесні
тіла — планети, зірки, комети і т. ін. Наука про
небесні світила розповідає нам, що є небесні тіла, зовсім
не схожі на нашу земну кулю (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 4); Серед
багатьох небесних тіл особливу увагу вчених завжди
привертало Сонце — далека і загадкова зірка (Наука і життя, 10,
1962, 6).
2. Організм людини або тварини в цілому з його
зовнішніми і внутрішніми проявами. Він почутив
[відчув], що його тіло труситься од голови до самих
пальців на ногах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 301); Ліниве тіло
лева простяглося, Мов спекою пригнічене в полуднє
(Леся Українка, I, 1951, 422); Зморене цілоденним блуканням
тіло [Павлуся] вимагало відпочинку, здорового,
життєдайного сну (Олесь Донченко, II, 1956, 65); [Кречет:] Греки
любили людину, вони перші досконало вивчили форми
людського тіла (Олександр Корнійчук, I, 1955, 113); Більш-менш
водянистий нектар, висмоктаний з квіток, уже в тілі
бджоли під час польоту починає змінюватись у медовий
півфабрикат, який у вулику буде доведений до стану меду
(Бджоли, 1955, 25);
// тільки одн. Умовна назва
матеріальної оболонки людини як протилежності її
духовному, психічному світу. Дивись же на мене, сонце, й
засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була
недоступна для комариного жала... (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
229); Перед ним стояв засмаглий русявий хлопець у
звичайній шкіряній тужурці — один з тих типових дужих
тілом і духом людей, яким судилось увійти в історію
з ім'ям покоління переможців (Олександр Довженко, I, 1958, 454);
// Останки померлої людини; мрець. І на возах, на
колесницях Із Колізея.. вивезли тіла; І повезли за Тібр
(Тарас Шевченко, II, 1963, 294); Як обмивали тіло, то знайшли
в діда на шиї гаманець, а в гаманці дві сотні грошей
(Панас Мирний, IV, 1955, 258); Потім невдовзі батьки померли
на однім році, а згодом і чоловіка не стало (за межу
завівся з Гмирею та й... привезли вже з степу тіло саме).
Лишилася сама з дитиною (Андрій Головко, II, 1957, 191);
Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла
молодого, Щоб землі його предати [віддати] чесно, Щоб
могилу насипать високу (Максим Рильський, III, 1961, 241).
♦ Віддавати (віддати) тіло землі див. віддавати;
Грішне тіло — організм людини з усіма його
фізіологічними проявами як протилежність її духовному,
психічному світу. Всередині чоловіка все тоншає і тоншає
та ниточка, що з'єднує душу з грішним тілом, і Кузьма
вже чує на спині смертельний піт, а на очах вологу
(Михайло Стельмах, II, 1962, 295); Душа з тілом розлучається
(розлучилася) див. розлучатися; Душа прощається з
тілом; Прощатися з тілом і душею див. прощатися;
Душею і тілом див. душа; [З] тілом і душею — цілком,
повністю. Інший побит, вищі звичаї міські захоплюють
її зовсім, з тілом і душею (Панас Мирний, V, 1955, 360);
Мурашки (комашки, мурахи) бігають (бігали, забігали,
пішли, полізли й т. ін.) по тілу див. мурашки,
комашки, мураха; Промочити до тіла див. промочувати;
Тільки душа в тілі див. тільки.
3. Тулуб людини або тварини. Прив'язано човен до
темного коріння. Замокли сухарі і цукор одмокрів, І
згорбились тіла завзятих мандрівців (Максим Рильський, I, 1960,
230); У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле,
м'язисте, значно молодше за його порізане глибокими
зморшками обличчя (Олесь Гончар, III, 1959, 43); Її дужі,
сильні ноги, що так легко носили її тіло по землі, тепер
тремтіли і підгиналися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 511); Ворона..
скікнула, неохоче підіймаючи на чорних крилах своє
важке попелясте тіло (Михайло Стельмах, I, 1962, 525);
//
Звичайно про наймасивнішу частину рослини (стовбур
дерева, надземну частину гриба тощо). — Ще одного
[дуба] звалили, — святкував Денис, заганяючи гостре
вістря в тверде тіло деревини. Розсівшись на траві,
хлопці заходилися обідати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 244); Плодові
тіла вищих грибів переважно м'ясисті.
♦ Грішним тілом світити — ходити в поганому,
подертому одязі. — Чим же невдоволені козаки? — спитав
Чепіга. — Голі ходимо, грішним тілом світимо, —
надривався чийсь голос. — Навіть сорочки на переміну
немає (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 123); Поки були малі
діти, менше було й того клопоту. Не голодні, не світять
перед людьми грішним тілом — то й добре (Арсен Іщук,
Вербівчани, 1961, 6); Засвітити [голим] тілом див.
засвічувати 1; Прикрити [грішне] тіло див. прикривати.
4. тільки одн. Шкірно-м'язовий покрив людини або
тварини; м'язи, м'ясо. Пазуха трохи розійшлася, і крізь
ту невеличку прорішку біліло тіло (Панас Мирний, III, 1954,
281); На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла,
стала повна й червона (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334); При
повному місяці купають малу Вустю й приказують:
«місяцю Адаме,.. дай тіла на ці кості, а як не даси, то
прийми мощі!» (Юрій Яновський, II, 1958, 183); І бачило
печальне віття в холоднім світлі дальніх зір худеньке тіло
крізь лахміття, упертий рот і карий зір... (Володимир Сосюра,
II, 1958, 81).
Повиступали (повиступають) сироти на тілі див.
повиступати.
♦ Бути в (при) тілі: а) бути не худим, достатньої
повноти. — А яка вона з себе? — запитав я. — Дівка,
як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров'ї і в тілі
(Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 102); Сам він був середнього
зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався
чисто (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 9); б) бути
вгодованим, ситим. В гарній артілі й худоба в тілі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 362); Вбиватися (вбитися) в тіло див.
вбиватися1; Набиратися (набратися) тіла див.
набиратися; Спадати (спасти) з тіла (в, у, на тілі) див.
спадати; Схуднути на тілі див. схуднути; Тримати
(держати) в чорному тілі кого — суворо поводитися з
ким-небудь, примушувати багато працювати, погано
годувати і одягати. Тримав [Юхим] її в найчорнішому тілі
і водночас тремтів і божеволів від однієї думки, що хтось
зазіхне на єдине його багатство — на вроду дружини
(Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 22).
5. чого. Основна, наймасивніша частина чого-небудь;
корпус чого-небудь. Тіло греблі протинали два суцільні
внутрішні тунелі, що йшли крізь товщу бетонного
масиву від берега до берега (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 37);
Котушки, що створюють обертове магнітне поле,
розміщують у тілі статора (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР,
1957, 154);
// Про корпус судна, літака і т. ін. Важко
повертає своє металеве тіло теплохід «Марафон» (Михайло Чабанівський,
Балканська весна, 1960, 417);
// Ствол артилерійської
гармати або кулемета. Кулеметники обмотали
марлею станки й тіла своїх кулеметів (Леонід Первомайський, Атака..,
1946, 12).
6. перен. Про що-небудь єдине, що складається з погоджено діючих частин. Ви почуваєте, що ви — частина того світу, невеличка цяточка його живого тіла, непримітний куточок його безмірної душі (Панас Мирний, IV, 1955, 308); [Кембль:] Громада — вільне й незалежне тіло (Леся Українка, III, 1952, 26); Зв'язок фактів мовно-етнічних з долею політичних тіл — держав звичайно не є прямим (Питання походження української мови, 1956, 104); * У порівняннях. Так хай же все темне загине в немерклому сяйві повід. Ми з вами, як тіло єдине, керуєм у вічність свій літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 483).