в означеннях
Тлумачення, значення слова «тішити»:

ТІШИТИ, шу, шиш, недок., перех.

1. Робити комусь приємність, бути комусь втіхою; радувати кого-небудь. Дівчинка тішила своїм щебетанням, приносила часом якісь ласощі (Марко Вовчок, I, 1955, 367); Партизани справді були невловимі. Клима це особливо тішило (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 178); Як тішать нас озера, гори, квіти, Роса і теплий грім, і шепіт віт (Микола Зеров, Вибр., 1966, 49); Недавня війна завдала слободі немало шкоди.., але тішило те, що серед старих будівель уже то тут, то там стояли нові хати (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 12).
Тішити око (вухо, зір, слух і т. ін.) — викликати приємне відчуття своїм виглядом, звучанням і т. ін. Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні,.. ані жовті.. шпилясті гори (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 177); Нова Каховка стала дійсно новим містом, яке тішить зір усіх приїжджих (Олександр Довженко, III, 1960, 88); Тішити самолюбство — викликати почуття задоволення собою, самовдоволення. В талантах хлопця Матвій бачив себе замолоду. Це.. тішило батьківське самолюбство (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 15); Тішити серце (душу, дух) — радувати когось; давати втіху. Кругом на всі боки малювались дивні картини природи. І все те не тішило серця, не розбивало туги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 383); У пустелі палкій тішать душу джерела води (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 147).

2. Розважати, звеселяти. Поки баба тішила гостей, отець Мельхиседек убрався й вийшов у двір (Нечуй-Левицький, III, 1956, 115); Чумака тішила та самовпевненість, з якою говорив Обух, смішила та войовнича невдоволеність, яка бриніла в його оповіді (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 75).

3. Те саме, що плекати 1. [Василь:] Не в той бік тепер життя тягне, не так воно складається, щоб одну тілько силу тішити, лицарство до гори здіймати... (Панас Мирний, V, 1955, 113); Серед лук у жовтих дроках тішать міць свою бики (Микола Зеров, Вибр., 1966, 371);
//  Бавити, пестити, доглядати (дитину). От тобі, мамо, Митрик! Няньчись з ним, тіш його (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 456); Дід Микита сидів на призьбі.. Він тішив Захарка, гойдаючи його на колінах (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 60).

4. Розраджувати кого-небудь, розвіювати сум, поганий настрій і т. ін. А музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює, тішить (Нечуй-Левицький, III, 1956, 304); Вона довго ще говорила з сестрою, тішила її, розповідала випадки, подібні до цього, що вона знала їх (Андрій Головко, II, 1957, 148).
 Тішити себе думкою (надією, мрією і т. ін.) — заспокоювати себе, сподіваючись на краще; покладати певні надії на щось у майбутньому. Тішив [Василь] себе думкою: попрошу гарненько, може, й не відмовить. Хоч і пан він, але з своїх (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 18); Він уже тішив себе надією, що в серці хлопця йому вдалося посіяти зернятко, з якого могло вирости примирення (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 156); Вона відчувала його радість і жила нею, як і він, і тішила себе його ж прагненнями (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 586).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 150.

Коментарі (0)