в означеннях
Тлумачення, значення слова «тіснити»:

ТІСНИТИ, ню, ниш, недок., перех.

1. Робити тісним, вузьким, позбавляти місця, простору те, що пролягає де-небудь. Вузьку, покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці, маленькі, темні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124);  * Образно. На захід ріку тіснило безмір'я неозорих полів пана Стадницького (Михайло Стельмах, I, 1962, 224);
//  перен. Позбавляти відчуття легкості, невимушеності, містячись близько біля кого-небудь, бути завадою, перешкодою для когось. Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив, тіснив (Іван Франко, XIII, 1954, 234).

2. Наближаючись, підходячи близько, впритул, примушувати відходити, відступати з певного місця; відтісняти. І почалося полювання. Судна тіснили дельфінів на малі глибини (Наука і життя, 2, 1967, 20);
//  Примушувати (ворога) відступати, відходити з зайнятих позицій. Яничари вихопилися з рову й кинулися на козаків, що дерлись по схилу кавальєру, й почали тіснити чорноморців (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 355);
//  перен. Обмежувати сферу розповсюдження, заміняти собою, результатами своєї діяльності. Людина інтенсивно створює нову, не бачену досі на землі штучну природу. Вона тіснить органічну природу і, ясна річ, несе із собою нову атмосферу, нове середовище (Наука і життя, 7, 1968, 41).

3. перен. Переслідувати, гнітити (у 2 знач.). За ту ж бо материзну її й тіснили, щоб скорійш [скоріше] із світу зійшла (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 371); Все перепробував я, щоб од серця його [Ерота] одігнати, Ллє зусюди мене бог невблаганний тіснив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 295);
//  Гнобити. — Пайові, звісно, така річ не полюбилася. Почав нас тіснити, почав давити, — нема життя нашому братові (Панас Мирний, I, 1954, 183).
 Нужди (бідність, убожество і т. ін.) тіснить — про скрутне матеріальне становище, нестатки, злидні. Мати побивалася, жалуючи їх [братів].., а вбожество ще скрутніш тіснило й давило (Марко Вовчок, I, 1955, 309).

4. Стискати (груди, серце і т. ін.), спирати дихання, не давати, заважати вільно дихати. Понад травою стиха жар німий.. Тіснить у грудях дух і сліпить око (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 401);
//  безос. В хаті душило, тіснило його (Іван Франко, II, 1950, 382).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 147.

Коментарі (0)