ТЯГТИ і ТЯГНУТИ, тягну, тягнеш; мин. ч. тяг, ла, ло; тягнув, нула, ло; недок.
1. перех. Ухопившись,
тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку
до себе або за собою. Отаман причалив човна до берега,
скочив на берег, намочивши ноги, вхопив за кодолу і
гукнув голосно: — Тягніть разом! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 227);
Палійчук витяг із бесагів калач і простягає його Маріці,
але сам не пускає з рук, тримаючи, на пальці. Маріка
собі зачепила палець, і тягнуть калач, аж поки
розломили (Гнат Хоткевич, II, 1966, 417);
// Нести на собі чи в руках
що-небудь важке або великого розміру, що звичайно
торкається землі. — Я для чогось побився об заклад з
парубками, що притягну з лісу деревину.. — І це ти,
чоловіче, з самого лісу тягнеш отаке нещастя? —
жахається Яків (Михайло Стельмах, I, 1962, 480); Ватаг валки.. човгав
далі, тягнучи по землі предовгий батіг (Олександр Ільченко, Козацькому
роду.., 1958, 28);
// Тримаючи за щось, примушувати
кого-небудь іти з собою чи за собою. Колісник ішов уперед
і тяг за руку Рубця (Панас Мирний, III, 1954, 271); Всю ніч
рота Сагайди пробивалася за піхотою через міжгір'я,
тягнучи за собою коней, нав'ючених мінами (Олесь Гончар,
III, 1959, 125);
// Захоплювати своїм рухом (про течію,
воду і т. ін.). Лід ломився підо мною... Я почував, як
сильно тягне мене течія під лід (Олесь Досвітній, Вибр., 1959,
183);
// Узявшись за що-небудь, смикати. Тягнула
[дочка] маму за намисто і прикладала дрібненькі
пучечки мамі до уст (Марко Вовчок, I, 1955, 357); — Васькові
сьогодні вже одинадцять. А мені — десять буде.
Платон тягне брата одинадцять разів за вуха і цілує в щоку
(Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 239);
// розм. Приносити з собою,
на собі; вносити. — Нам не треба пампушок,
медяників... маковників та всяких там пундиків! Тягни нам
цілого барана (Олександр Довженко, I, 1958, 219); — Ну, хлопці, —
звернувся Палилюлька до своїх охоронців. — Тягніть
сюди і печене, і варене (Михайло Стельмах, II, 1962, 88); Поки
був [Микола] у молодших класах, то кожного разу
[першого вересня] тягнув такого букета, що аж дивно
було, як він його підіймав — не букет, а цілісінький
сніп (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 112);
// за ким, перен.,
розм. Підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь
боці, діяти в чиїх-небудь інтересах. Батько все тягне
за Романком — своїм пестунчиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102).
♦ В один гуж тягти див. один; За вуха тягти (тягнути)
див. вухо; Ледве (насилу і т. ін.) тягти (тягнути) ноги —
те саме, що Ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити (див.
волочити). Ідуть [хлопці] день, ідуть другий.. Насилу-насилу
ноги тягнуть (Степан Васильченко, II, 1959, 157); Натомлені,
голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми
до табору (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 65); Останні
жили тягнути див. жила 1; Тягти (тягнути) волоком див.
волоком; Тягти (тягнути) душу з кого; Тягти (тягнути)
за душу кого: а) набридати чим-небудь нудним,
одноманітним. Десь гостриться, кричачи, ніж на бруску,
десь тягне за душу попсована катеринка (Дніпрова Чайка,
Тв., 1960, 191); б) мучити. Так інший на словах Добро
творити прагне, А душу з вас, бува, Крізь ребра тягне
(Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 142); Тягти (тягнути) жили
див. жила 1; Тягти за живіт див. живіт; Тягти за
печінки — те саме, що Тягти за живіт (див. живіт).
Живіт уже йому так скавучить, за печінки так
тягне його, їв би, здається, й свічки (Архип Тесленко, З книги
життя, 1949, 191); Тягти (тягнути) за язик кого —
примушувати сказати що-небудь; випитувати когось.
О. Катехит почав випитувати [учнів] одного по однім,
почав, як то кажуть, тягти за язик (Іван Франко, IV, 1950,
233); — Катю, не тягни його за язик.. — Я вже колись
сама доберуся до нього... (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949,
97); Тягти (тягнути) на позорище див. позорище; Тягти
(тягнути) ногу — не ступати пошкодженою або хворою
ногою. Повискуючи, з хати вискочило порося,
тягнучи задню ногу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 351); Тягти (тягнути)
руку за кого, за ким, рідко чию — підтримувати
кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь
інтересах. — Чи вам же таки за злодіїв руку тягнути!
(Любов Яновська, I, 1959, 48); — Постривай же ти,
Соловейку!.. Я ж тобі оддячу ще й на цім світі, коли ти тягнеш
руку за Параскою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 24); Потім
вийшов на ґанок Григор і почав говорити, що староста
тягне руку куркулів (Петро Панч, II, 1956, 522); Тягти руч див.
руч; Тягти сірка за хвіст (за хвоста) див. сірко.
2. перех. Рухати, переміщати що-небудь своєю
тяговою силою (про робочу худобу, машини).
Шкапина.., ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла
нудний візок по курній дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 371);
Гнідий кінь з темною гривою тяг довгу ребристу гарбу
(Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 134); Весь поїзд складався
з одного вантажного вагона, якого тягнув маневровий
паровоз (Петро Панч, Синів.., 1959, 11);
// неперех. Рухаючи,
переміщаючи що-небудь, працювати, діяти певним
чином. Гнідко проти гори не заскаче, тягне тихою ходою
(Панас Мирний, IV, 1955, 312); Молоді волики тягли щиро,
не лінуючись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Як не дивно, але
армійські коні тягнули краще, ніж фермерські
круторогі (Олесь Гончар, III, 1959, 224).
3. перех. Виймати, діставати звідки-небудь,
зсередини чогось; піднімати на поверхню. Осколок, гострий
і маленький, як овід, впився у тіло. Денис Блаженко
бере його пальцями. — Тягни! — командує Хома
(Олесь Гончар, III, 1959, 278); Я відчув, що канат рухається,
і мене тягнуть нагору (Юрій Яновський, II, 1958, 83); Тягнути воду
з криниці;
// Ловити (рибу). Те і діло сак виймаю, Щуку
й окуня тягну (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 143); Я щохвилини
тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака
окуня, що чомусь почепився на хліб (Олесь Досвітній, Вибр., 1959,
54).
4. перех., розм. Примушувати або спонукати кого-небудь
іти куди-небудь, з собою чи за собою. Тягніть
Петра на вечерю, Любії дівчата, Ставте на стіл ви
тетерю Та ріжте курчата! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958,
142); Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку
забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 320); [Аркадій:] На засідання вас тягнути
треба, а от за пайками бігаєте (Олександр Корнійчук, I, 1955, 118);
// Примушувати когось іти, приходити куди-небудь у
зв'язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.
♦ Тягти до суду (на суд) див. суд.
5. перех. Викликати бажання бути де-небудь, піти
куди-небудь. — І мені не раз тут тісно, Серед гір отих
сніжних, Тягне туга непоборна До степів тих запашних
(Іван Франко, XIII, 1954, 361); Революційна хвиля владно тягла
нас на вулицю, на площі (Олександр Довженко, I, 1958, 15);
// безос.
Мене дуже тягне на різдво поїхати на Русь (Василь Стефаник, III,
1954, 28); В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди,
де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 47); Крайнюка невтримно тягло на фронт
(Василь Кучер, Голод, 1961, 162);
// Викликати потяг (див.
потяг 1 1, 2) до кого-, чого-небудь. У Вороничах був тоді
молодий учитель, гарний мужчина. Та не краса його
тягнула її до нього, але його вдача (Лесь Мартович, Тв., 1954,
234); [Іван:] Коли вже вас так тягне поезія, то краще
читайте чужу, а писати я б вам не радив (Володимир Самійленко, II,
1958, 118);
// безос. Відчувати потяг (див. потяг 1 1, 2) до
кого-, чого-небудь. Я відчувала, що мене тягло до
нього (Юрій Яновський, II, 1958, 91); [Олексій:] Я п'ю
звичайності ради, самохіть же мене до питва ніколи
не тягне (Марко Кропивницький, V, 1959, 507);
// безос. на що, до чого.
Відчувати бажання робити що-небудь, займатися
чим-небудь. Мабуть, уже до старості дійшлося: На
мемуари тягне день при дні (Максим Рильський, II, 1960, 67);
— Я пригадав, що мене з дитинства тягло до
малювання (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 141).
♦ Тягне (тягло, тягнуло) на легкий хліб, безос., кого
— хтось не має бажання працювати, намагається
одержувати кошти без великої затрати сил, через різні
комбінації і т. ін. — Скільки його пам'ятаю, він завжди
такий. Усе на легкий хліб тягне. Усе на дурника хоче
прожить і чарку випить. Так і норовить, аби від
роботи в колгоспі чкурнуть... (Василь Кучер, Трудна любов,
1960, 432); Тягне (тягло, тягнуло) на сон (до сну), безос.,
кого — хтось відчуває сонливість, бажання спати. Не
тягнуло на сон і тих, хто мав отримати землю, не
спали й ті, які мали позбутись частини своїх правдою
і кривдою добутих урочищ і хуторів (Михайло Стельмах, II,
1962, 91).
6. перех. Витягувати, простягати що-небудь до когось, чогось, в якомусь напрямку. Мар'янка зацікавлено дивилася на дивний стовбур білоцвіття і тягла до яблуньки свої маленькі, пухленькі ручки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 440); Знову [Левко] тягне руки до Христини. Але та відходить від нього і зітхає (Михайло Стельмах, I, 1962, 537); * Образно. До мене вишня мерзлу гілку тягнула скорбно. День синів (Володимир Сосюра, II, 1958, 428).
7. перех. Прокладати, проводити (дріт, кабель і т. ін.). — Батько нездужають. Тягнули .. електропроводи на господарство, то впали із стовпа (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 117); Сюди [на командний пункт] вже несли на плечах боєприпаси, зв'язківці тягнули кабель (Олесь Гончар, III, 1959, 262).
8. неперех., розм. Іти (звичайно повільно). Один тільки сторож лишається [в церкві] — куняє-куняє, а там і собі тягне додому (Україна сміється, I, 1960, 125); — З-за Буга я й далі... кудою схочу, тудою й потягну.. — Тягніть, тягніть на здоров'я! — глузує Демчиха. — Аби Гапка не потягнула когось на розправу... (Марко Вовчок, VI, 1956, 263); Тягли [хлопці] улицею, мов справжні парубки, співаючи і курячи люльки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 288).
9. безос., неперех. Мати тягу (у 2 знач.). — Ваша високість, у комині кладуть весь час гнізда граки, тому погано тягне (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 129).
10. неперех. Дути, віяти (про вітер). Сонце гріє,
як і гріло; 3 плавнів тягне вітер вільний (Яків Щоголів, Поезії,
1958, 258); Холодний вітер тяг з півночі.. і плутався
у дворі, в густих вітах акацій (Гордій Коцюба, Перед грозою,
1958, 225);
// безос., чим. Повівати, надходити
струменями; обдавати теплом, холодом і т. ін. Зскакую з
ліжка, заглядаю в столову — звідти тягне свіжим,
морозним повітрям (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 258); Із степу тягло
прохолодою (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 51); Від
заболоченого лужка приємно тягнуло вологою (Ігор Муратов, Свіже
повітря.., 1962, 41);
// безос., чим. Доноситися (про
запах). Чмихаю носом, рознюхую — тягне не то
кізяком, не то м'ятою... (Степан Васильченко, I, 1959, 376); З городів тягло
коноплями і розпареним гноєм (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 383).
♦ Пусткою тягне див. пустка.
11. перех. З насолодою, зі смаком пити або вдихати
що-небудь. А добрі молодці кружали, Поки аж півні
заспівали — Що здужали, то все тягли (Іван Котляревський, I,
1952, 74); Хома Лихо припадає до відра, довго тягне
холодну чисту воду (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 198); Огли сидів
мовчки під піддашком чайхани і.. тягнув димок з
череп'яного кальяну (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 92).
Тягти (тягнути) горілку (пиво і т. ін.) — пити,
вживати хмільні напої. Знаю тебе, бурсо; знаю тебе
здавна, Як по всім країнам та була ти славна; ..Правда,
що тягла ти добре оковиту, Іноді харцизством
обридала світу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 131); Трапезуючи, добре
тягнули братчики горілку, мед, пиво, однак ніхто не
впивсь (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 148); Тягти (тягнути)
тютюн (махорку, цигарку, люльку, з люльки і т. ін.) —
курити. Рядочком їхали [Сагайдачний з Дорошенком]
гарненько, 3 люльок тютюн тягли смачненько (Іван Котляревський,
I, 1952, 195); Кайт з силою тягне люльку, так що вона
починає шкварчати (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 30).
♦ Тягти (тягнути) [всі] соки див. сік.
12. перех., розм. Брати чуже; красти. Бідний в убогого тягне сорочку із плота (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 233).
13. перех. і неперех. Говорити повільно, протяжно.
Піп тягне довго і нудно про те, що жінка має боятися
свого чоловіка (Василь Кучер, Голод, 1961, 292);
// Співаючи,
довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх
нотах). — Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви
добре вмієте тягнути (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 126).
♦ Тягнути (висмикувати) слова з рота див. рот.
14. перех. і неперех. Довго робити що-небудь,
затримувати завершення, вирішення чого-небудь. Не
знаю, чи вже скінчили вони друкування першого тому,
чи й досі тягнуть? (Панас Мирний, V, 1955, 433); [Карпо:]
І з ділом тим не тягніть (Вадим Собко, П'єси, 1958,
20);
// Зволікати із чим-небудь, не зважуватися
зробити що-небудь. — Або ти зараз все розкажеш, або
ми підемо додому, — невдоволено буркнув нетерпеливий
Данько. — Чого тягнеш? (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 9);
// у
сполуч. зі сл. униз. Погано працюючи, навчаючись,
знижувати загальні показники. — Але як не
вболівати? — питала себе Іринка. — Один погано працює —
всіх униз тягне (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 23).
♦ Тягти час — зволікати із здійсненням чого-небудь.
Певно, найкраще було б піти додому.. Тільки ж
Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже
спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти
(Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 360).
15. перех., перен., розм. Віддаючи багато сил,
наполегливо працюючи, долаючи труднощі, вести що-небудь
(господарство, якусь ділянку роботи). [Горленко:]
Вони [жінки] тут без нас усе господарство тягнули
стільки років. Мабуть, потомились. Хоч у мене рука
ще не зовсім в порядку, а я вирішив — завтра ж сідаю
на трактор (Олександр Корнійчук, II, 1955, 91); — Сам один на своєму
горбі всю газету тягну (Андрій Головко, II, 1957, 552).
♦ Тягти (тягнути) життя яке — жити у важких
умовах, нестатках. — Та чи то ж то одна моя мати
така?.. Хіба одні ми?.. Сотні, тисячі, тисячі тисяч
отак тягли й тягнуть своє злиденне життя... (Панас Мирний,
II, 1954, 253); Щоб не тягти життя нужденне, Дали
батьки нам гарту пай, — Нас кличе збурення
натхненне І смерть у помсті за свій край! (Микола Вороний, Вибр.,
1959, 202); Тягти лямку див. лямка; Тягти ярмо яке,
чого — важко, безрадісно жити. Він знав, що небагато
стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть
і ті, які побралися по коханню,.. через якийсь рік-два..
тягнули скрипуче родинне ярмо (Михайло Стельмах, II, 1962,
147).
16. перех. і неперех. Мати якусь вагу; важити.
— Славний кабанчик, на пудів шість тягне (Микола Зарудний, На білому
світі, 1967, 100);
// Відтягувати своєю вагою. У кожного
за спиною теліпався лантух, аж назад тягнув (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 356); Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сів.
Торбина з зерном тягне її донизу (Олександр Довженко, I, 1958, 34);
// безос. Примушувати опускатися під дією своєї ваги.
Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би
це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик
на човні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122).
17. безос., перех. і неперех. Боліти. Старий Папаяніс нездужав. Ломить кості, тягне в попереку (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 497); Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх, бо в обід полежав трохи на вогкій ниві (Іван Микитенко, II, 1957, 81).