ТЯМУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що тямущий. Треба вже тямучого чоловіка і уважного оглядача, щоб звернув увагу на розклад будинку, на весь його план (Іван Франко, III, 1950, 35); Горпина була тямуча (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 289).
ТЯМУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що тямущий. Треба вже тямучого чоловіка і уважного оглядача, щоб звернув увагу на розклад будинку, на весь його план (Іван Франко, III, 1950, 35); Горпина була тямуча (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 289).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 347.