в означеннях
Тлумачення, значення слова «тяти»:

ТЯ́ТИ і ТНУ́ТИ, тну, тнеш; мин. ч. тяв, тяла, тяло; мн. тяли; недок.

1. перех. Різати, рубати. Не раз зимою, як у полі Нема роботи, а в стодолі Все зроблено і ліс не тнуть — Щоб панщини не дарувати, Він [пан] каже було лід орати (Іван Франко, X, 1954, 272); Свідома воля й організована загальна погодженість [життя]! Інакше не варилася б сталь, блюмінги не м'яли б кількасотпудових виливанців [зливків] і ножиці не тяли б їх, як паперові бинди (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 19);
//  Те саме, що косити 1. — Було тобі брати остреньку косу, В чистім полі траву тяти! (Павло Чубинський, V, 1874, 1058); Десь за вибалком, в ярузі, продзвеніли вудила: чи запасся кінь у лузі, чи коса траву тяла... (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 107).

2. перех. і неперех. Бити, вдаряти. Що ти так тнеш коні? (Словник Грінченка); Іван тяв перший, просто в чоло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343);
//  неперех., перен. Грати на якому-небудь музичному інструменті швидко, запально. На призьбі ж сиділи й троїсті музики та й тяли з усієї сили до танцю (Борис Грінченко, II, 1963, 379);
//  неперех. Бити по чомусь, подаючи якісь сигнали. У бубни мідні тнуть, засурмили війська (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 363).

3. перех. і неперех. Жалити, кусати (про бджіл, комарів і т. ін.).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 347.

Коментарі (0)