ТЯЖ, а, чол.
1. Ремінь або мотузка, що з'єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа.
2. Велике дерев'яне кільце, яким з'єднують плуг і колішню.
3. Частина м'язів, за допомогою якої вони з'єднуються з кістками і приводять їх у рух; сухожилля. Кожний клітинний тяж відокремлюється від іншого кровоносними капілярами (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 41).
4. заст. Вагітність.
Зайти у тяж — завагітніти; У тяжі (тяжу) —
вагітна. Інша молодиця у тяжу знидіє, зчорніє.., а ця ще
краща робиться (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 82); Яке-то
воно [дитя] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло
нього ходити, але зате вже ж і берегтися треба,
особливо в тяжі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 44).