в означеннях
Тлумачення, значення слова «тяжіти»:

ТЯЖІТИ, тяжію, тяжієш і тяжу, тяжиш, недок.

1. Притягуватися до чого-небудь під впливом сили тяжіння. Всі речі природні У світовому просторі додолу тяжать прямовисно (Микола Зеров, Вибр., 1966, 163).

2. Мати потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь. Всупереч усім переслідуванням і перешкодам демократична молодь тяжіла до революційної творчості Шевченка (Радянське літературознавство, 2, 1964, 46).

3. Мати потребу зв'язку з ким-, чим-небудь, мати зв'язок з чим-небудь як центром певного впливу. Відривати міста від сіл і округів, що економічно тяжіють до них, через «національний» момент безглуздо і неможливо (Ленін, 24, 1972, 144); Своїми культурними традиціями Покуття впродовж століть тяжіло до великих українських земель (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 68).

4. Нависати над чим-небудь, височіти у просторі (про щось дуже велике, важке). Море стелеться чорним важким оксамитом, Небо і чорне, і хмарне тяжіє вгорі (Леся Українка, I, 1951, 245);  * Образно. Нападу гроза тяжить над цілим краєм (Микола Зеров, Вибр., 1966, 391);
//  перен. Бути тягарем (у 3 знач.) для когось; гнітити, мучити. Таємниця, що спершу приємно непокоїла її, згодом почала невимовно тяжіти (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 12); [Руфін:] Ти забуваєш: на мені ще й інші обвинувачення тяжать (Леся Українка, II, 1951, 470).

5. перен. Тримати у своїй владі кого-, що-небудь; панувати над ким-, чим-небудь. Безпросвітна темрява тяжіла над трудовим людом. Можливість вчитися мали лише діти заможних (Комуніст України, 6, 1968, 24); Ганна — мати Гната, над якою тяжить приватна власність, ворогує з рідними дітьми (Історія української літератури, I, 1954, 461).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 343.

Коментарі (0)