в означеннях
Тлумачення, значення слова «тяжко»:

ТЯ́ЖКО.

1. Присл. до тяжкий 1—10; вищ. ст. тяжче. Шість осіб і тяжко напакований віз був аж надто тяжкий на забідовані коні Мортка (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 78); Рясні гойдаються сади На яснотканих гобеленах, Налиті пурпуром плоди Звисають тяжко з віт зелених (Максим Рильський, II, 1960, 106); Марійка змахнула сльозу з очей і вдавано тяжко винесла свою повноту в темний коридор (Михайло Стельмах, II, 1962, 20); Як ось двері одчинились, і лізе в хату, тяжко переступаючи через поріг, батько Пугач (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 134); Я знаю, що він убогий, і хворий, і тяжко заробляв на хліб (Леся Українка, III, 1952, 692); Кожне тітчине слово гострим ножем поверталося у серці Гнатовому.. То він — Гнат — нероба, він, що так тяжко працював у своїм житті...! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 25); Тихо в хаті та сумно, тільки чутно, як братова плаче, або брат тяжко.. зітхне. (Марко Вовчок, I, 1955, 42); На тимчасово окупованій ворогом Україні старі мої вчителі потрапили в біду: позбавлені пенсії, жили дуже тяжко (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 71); Іванко тяжко плакав по смерті свого добродія (Іван Франко, VIII, 1952, 280); Сидить батько кінець стола. На руки схилився; Не дивиться на світ божий: Тяжко зажурився (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Тяжко мучиться Оксен і стогне уві сні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 532); Тяжко ревнули широкими горлами чавунні гармати (Олександр Довженко, I, 1958, 259); Хорувала вона тяжко тижнів ізо три (Марко Вовчок, I, 1955, 68); — Вітю, а він що, дуже тяжко поранений був? (Андрій Головко, I, 1957, 477);
//  розм. Дуже, надзвичайно. Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар, Аж небо все зачервонілось, Великий тяжко був пожар (Іван Котляревський, I, 1952, 103); Була удова Векла Ведмедиха.. на усе село! ..Тяжко розумна була! (Квітка-Основ'яненко, Вибр., 1937, 312); Черевань був тяжко грошовитий (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49).

2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про відчуття великої ваги, що потребує значних зусиль або крайнього напруження в дії. — На плечах несете мливо?.. Тяжко? — Аби тільки було що нести (Михайло Стельмах, II, 1962, 69); Він перевіз її [Юлю] на другий берег Дніпра, і хоч як йому було тяжко для рук, перехопив її одним духом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449);
//  Про наявність знегод, труднощів, страждань. В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було (Тарас Шевченко, II, 1963, 16); Час вмирати, Бо страшно, тяжко в світі жить (Іван Франко, XIII, 1954, 144); Хлопці бачили, як тяжко живеться молодиці, і одностайно вирішили допомогти по господарству (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 358);
//  Про почуття неприємного фізичного стану, втоми, болю і т. ін. — А я ледве додибала До вашої хати, Не хотілось на чужині Одній умирати! Коли б Марка діждатися... Так щось тяжко стало! (Тарас Шевченко, I, 1963, 319);
//  Про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан. — Тяжко мені. Тяжко, мамо! Нащо дала вроду? Нащо брови змальовала [змалювала], Дала карі очі? Ти все дала, тілько долі, Долі дать не хочеш! (Тарас Шевченко, I, 1963, 153); Туга гнітила серце Олександрі.. їй було так гірко, так тяжко на світі! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 68).
На серці (серденьку) тяжко див. серце, серденько; Тяжко на душі кому, у кого — хтось дуже сумний, з гнітючим настроєм, у важкому душевному стані. Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 74); — Свирид приходить до мене, коли йому тільки дуже тяжко на душі (Михайло Стельмах, II, 1962, 101).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 344.

Коментарі (0)