ТЯЖКИ́Й, а, е; вищ. ст. тяжчий, а, е.
1. Який має
велику вагу, значний вагою; важкий; протилежне
легкий. Дуже тяжким видалось Хариті те відро з водою
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 13); Кайдани тяжкі на Самсоні,
Сліпий, сумний він і без сили (Леся Українка, I, 1951, 338); Кінь..
був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким
вантажем (Олесь Гончар, III, 1959, 122); Варивон.. потягнув
до себе ятір. — Ох, і тяжкий. Напевне, повно набилося
риби (Михайло Стельмах, II, 1962, 206);
// Більший вагою, ніж
звичайно мають подібні предмети. Дівчата й молодиці
дбало сушать Під сонцем, на розпеченім асфальті,
Тяжке, добірне зерно (Максим Рильський, III, 1961, 108);
// В якому
відчувається велика вага через масивність, значні
розміри і т. ін. Тяжкою баштою чорніє карагач (Микола Бажан,
Вибр., 1940, 188); А гори Зімкнулись, як вежі тяжкі
навкруги (Олесь Гончар, IV, 1960, 14);
// Густий, щільний
(про тканину, виріб з тканини). На вікнах, мов чорні
птиці, розпласталися тяжкі з пацьорками платки
(Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 100).
♦ Тяжкий хрест нести — те саме, що Важкий хрест
нести (див. важкий). Свиридові така уже фортуна
випала: усі ці роки ходити у смертниках, то, хоч і жаль
його, але хай сам несе свій тяжкий хрест (Михайло Стельмах,
II, 1962, 18).
2. Великий, масивний (про людину, тварину і
частини їх тіла). Перепелиця пурхнула.. і, тріпочучи
коротенькими крилами, ледве перенесла на кілька ступнів
своє тяжке, сите тіло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 18); Біжать
отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім
пасовищі (Максим Рильський, I, 1956, 96); Він [гайдук] стояв
тяжкий, кремезний, Склавши руки (Платон Воронько, Коли я..,
1962, 83); Він владно плив, на клекотіння водні Тяжкі
долоні мірно кладучи (Микола Бажан, I, 1946, 141);
// Який
здається значним вагою внаслідок утоми, слабості,
болю і т. ін. З тяжкою од клопоту головою ходив він
од варти до варти (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 159); Ноги
робляться такі тяжкі, що без фізичних зусиль їх не
можна переставляти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 198).
3. Позбавлений легкості, швидкості (про ходу, біг і т. ін.). Як відходили [панотчики], то червоний ступав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Лесь Мартович, Тв., 1954, 202).
4. Здійснення, проведення чи подолання якого
потребує великих зусиль, крайнього напруження. В тім
гаю, У тій хатині, у раю, Я бачив пекло... Там
неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають
(Тарас Шевченко, II, 1963, 252); Увечері, смерком уже, вертаються
з панщини люди, потомлені і варом сонячним, і тяжкою
працею (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Між нащадками знялася
Боротьба тяжка, завзята (Леся Українка, I, 1951, 386);
Йде найкраща кіннота світу, якій після семисотверстного
тяжкого переходу.. нині стелеться попереду в
осіннім світанні рівний, як море, таврійський степ
(Олесь Гончар, II, 1959, 382);
// Який відбувається, проходить
з напруженням, утрудненням, неспокійно, пов'язаний
з неприємними фізичними відчуттями. Джмелик чув
його тяжке дихання..; той чоловік був уже напівмертвий
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 537); Під сосною спить Олекса
Завертайло. Сон у нього тяжкий, гнітючий, неспокійний
(Олександр Левада, Драми.., 1967, 123).
5. Який несе з собою страждання, характеризується
знегодами, труднощами, поневіряннями і т. ін. В
тяжких обіймах білого терору тремтіло місто... (Володимир Сосюра,
I, 1957, 474); Становище тяжке Противник насідає.
Втрати величезні (Олесь Гончар, II, 1959, 426);
//
Пов'язаний з фізичним чи розумовим напруженням, великими
турботами або неприємностями; несприятливий. Понеділок,
що, як каже напівжартівливо народне повір'я,
є тяжкий день, був для нас таки й справді тяжким
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 222);
// Сповнений труднощів,
нестатків, страждань, горя і т. ін. Невимовно тяжким
було Тарасове життя в далекій неволі (Панас Мирний, V, 1955,
313); Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті ґазди
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); Минулого розбивши тьму,
Стоїть Кобзар перед очима; Його тяжка й велична
путь.. У даль простерлася, видима (Максим Рильський, III,
1961, 34); Жалілася [мати] на своє тяжке одиноке життя
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74).
♦ Тяжка година — те саме, що Лиха година (див.
лихий1); Тяжкий хліб — робота, пов'язана з великими
труднощами, напруженням і т. ін. — Тепер вірю, що
буде в нас школа, хоч і тяжкий ваш [вчителя] хліб
(Михайло Стельмах, II, 1962, 99).
6. Значний за ступенем, інтенсивністю. Чого ж
смутний, невеселий Іде [козак] — чуть не плаче? Якусь
тяжку недоленьку Віщує козаче [серце]. Чує серце, та
не скаже, Яке лихо буде (Тарас Шевченко, I, 1963, 107); Коли
тут — лихо мені тяжке! — рознедужався Павло мій
(Марко Вовчок, I, 1955, 4); У горі тяжкому хто б тобі
втіху подав? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 310);
// Значний за
силою прояву; значний за глибиною (про почуття,
душевні страждання). Галин погляд світився тяжкою
мукою (Панас Мирний, I, 1949, 391); Тяжкії ридання Співцеві
знялися у грудях (Леся Українка, I, 1951, 346); Я ж буду
знов пісні складати, В пісні я буду виливати Любов
і розпач мій тяжкий... (Максим Рильський, I, 1960, 100);
Тяжку журбу понесли селяни й у свої домівки, а
другого дня прийшли до батюшки, щоб він відправив
панахиду по безневинно убієнних [убитих] людях, які йшли
до царя (Михайло Стельмах, I, 1962, 485);
// Найгірший,
найбільший. Стали вони [Онисько і Василь] тяжкими
ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен
кожного судив між людьми (Панас Мирний, I, 1949, 218); Та ось
раз підгледіла Ворона, хто її ворог тяжкий (Іван Франко, IV,
1950, 74); — Іноді просто аж кортить відкрити очі
тому дурневі і показати йому, який він тяжкий ідіот!
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 511); У тяжких, нелюдських
злиднях жив пригнічений народ (Наталя Забіла, Малим.., 1958,
31);
// Значний, великий, який несе з собою прикрощі,
призводить до поганих наслідків. Стала [Оксана]
вп'ять [знову] молитися і бога прохати, щоб простив
їй сей тяжкий, смертельний гріх (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
458); — Усякий душогубець носитиме до віку до суду
тяжкий гріх свій (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 99);
[Роман:] Серденько моє, світе мій!.. На душі моїй лежить
тяжка провина, і я мушу її виявити перед тобою...
(Марко Кропивницький, II, 1958, 53); Тяжку втрату в домашньому
господарстві Йонька зустрів ніби спокійно (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 514);
// Який глибоко, боляче вражає, викликає
сильні переживання. Спливе їй на думку та проклята
ніч, коли він [Чіпка] п'яний зневажив її, матір,
тяжкими докорами... (Панас Мирний, I, 1949, 282); «Дурепа» —
це тяжка образа для Фросі (Андрій Головко, I, 1957, 213); Був
час, коли Клава боялася зустрічі з Тарасом.., вона
передбачала тяжку розмову, душевні страждання (Дмитро Ткач,
Плем'я.., 1961, 165);
// Дуже серйозний, небезпечний,
який завдає мук, страждань (про хворобу, рану,
хворобливий стан). Панночка у тяжкому, мабуть, недузі —
бо звела очі вгору і вхопилась за лівий бік — тільки не
крикне (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Після операції Шура
деякий час лежала в тяжкому стані (Олесь Гончар, III, 1959,
180); Рана була тяжка, бо пролежав я, не встаючи з
ліжка, майже півтора місяця (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 84);
* Образно. Возз'єднана Україна, спираючись на дружбу
і братню допомогу народів СРСР, не тільки швидко
загоїла тяжкі рани, завдані війною, але й добилася
дальшого піднесення своїх продуктивних сил (Комуніст України, 9, 1969, 8).
7. Дуже сумний, гнітючий, безрадісний (про думки, почуття, настрій і т. ін.). Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю, І думу тяжкую мою Німим стінам передаю (Тарас Шевченко, II, 1963, 303); Люди якісь залякані, сумні, жінки в чорних крепах.. враження (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 354); Зловісні спалахи шаріли навколо, й така туга розлита була в цьому невірному світлі, такі недобрі звуки порушували нічну тишу, що вся, здавалось, земля стогнала від тяжкого передчуття (Олександр Довженко, I, 1958, 283); Йому було якось не по собі, і Тимко знав, що.. це тяжке почуття буде мучити його ще дуже довго (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 39).
8. Дуже густий, непроглядний (про туман, імлу і т. ін.). У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє; Над ним хмарою чорніє Туман тяжкий... (Тарас Шевченко, I, 1963, 243); Грізний тупіт огнегривих коней Будив луну серед тяжкої мли (Максим Рильський, II, 1960, 89).
9. Дуже густий, сильний і неприємний (про запах
і т. ін.). Ляда в чулан одчинилася, і звідти тхнуло
тяжким, кислим духом (Степан Васильченко, II, 1959, 17); В хаті було
тяжке повітря. Вікно затулене ганчір'ям (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1950, 104);
// Який утруднює дихання.
Тривожна ніч, тяжка задуха Кругом на поле налягла (Павло Тичина,
II, 1947, 62).
10. Який виражає суворість, похмурість. Люди уникали тяжких Панкєвичевих очей, а він, як свердельцями, впивався ними в людські обличчя (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 156); Його тяжкий погляд перейшов на дівчину (Михайло Стельмах, I, 1962, 343).
11. тільки ж., ким і без додатка, розм. Вагітна (у
1 знач.). — Жінка його тоді саме тяжка була отим
сміттям, — кивнула Уляна на колиску, де пхинькала
маленька дитина (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437).
Ходити тяжкою — бути вагітною. — Тяжкою я
ходжу, Свириде Яковлевичу (Михайло Стельмах, II, 1962, 102).