в означеннях
Тлумачення, значення слова «тьху»:

ТЬХУ, ТЬХУ-ТЬХУ, рідко ТЬФУ, ТЬФУ-ТЬФУ, виг.

1. Звуконаслідування, що відтворює звук при плюванні. — Згинь, сатано! Щезни! Пропади... Тьфу! Тьфу! Тьфу! — спльовувала баба Горпиниха (Панас Мирний, IV, 1955, 376); Яшко постояв, подумав і пішов пити... Плювався згодом: — Не вода, помиї якісь. Тьху! (Андрій Головко, I, 1957, 170); — От, сину, здається, щастя само пливе в твої руки. Тьху, тьху, тьху, щоб не наврочити! (Михайло Стельмах, I, 1962, 532); — При здоров'ї ви, бачу, дівчата, при красі!.. Тьху-тьху, хоча б не наврочити часом, — весело сказав прикажчик (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 103).

2. розм. Уживається як присудок за знач. тьхукати і тьфукати. — Тьху, тьху, тьху! Тричі тьху на твою землю! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 11).

3. розм. Уживається для вираження здивування, незадоволення, досади і т. ін. — Тьху! Бий вас сила божа! — крикнуло скілько разом людей. — Тілько ранок згаяли! (Панас Мирний, I, 1954, 260); Присниться ж таке.. Тьфу!... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 162); [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав — насилу на ногах вдержалася (Степан Васильченко, III, 1960, 25).

4. у знач. присудк. сл., розм. Уживається для негативної характеристики кого-, чого-небудь. — Казав.., що добра чихонь [чехоня], аж вона — тьфу! — випльовуючи, мовив Яків (Панас Мирний, I, 1954, 297); — І хвалилися [варяги], що їхній бог найсильніший.., а наші боги — то просто тьфу! (Павло Загребельний, Диво, 1968, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 350.

Коментарі (0)